Скориставшись нагодою, ми поцікавитися у Володимира Анатолійовича, чим же сьогодні живе Сватівське лісомисливське підприємство.
- Кому безпосередньо підзвітне державне підприємство «Сватівське лісомисливське господарство»?
- Безпосередньо Держлісагентству, що підпорядковане Міністерству аграрної політики. Сватівський лісгосп попадає до тієї категорії лісомисливських господарств, які є дотаційними. Це відбувається перш за все через місце розташування (степова зона) - у нашій місцевості майже весь ліс є штучним. Враховуючи низку субєктивних та обєктивних факторів, держава завжди фінансувала роботи по охороні та захисту лісів, що давало можливість таким підприємствам як наше в повній мірі не тільки виконувати свої функції по охороні і захисту лісових насаджень та інші заходи, а і вчасно виплачувати заробітну плату, податки тощо.
Але вже 2 роки поспіль (2015-2016 рр.) з державного бюджету не надходить жодної копійки, і вже не надійде, судячи з того, що було рекомендовано взагалі закрити казначейські рахунки. Ми вимушені були скоротити працюючий персонал до мінімального рівня, але, щоб якось вижити, працівники перебувають у неоплачуваних відпустках. Дехто із робітників звільняється, але сьогодні навіть з ними підприємство не в змозі розрахуватися. І я не можу звільнити лісників, бо тоді ліс взагалі залишиться без нагляду.
В той же час ми маємо проводити всі заплановані заходи, у тому числі і відновлення (висадження) молодих насаджень. Минулого року власними силами ми висадили саджанців на площі у 81 га (по 4-5 тисяч штук на один гектар), а цього року тільки на площі у 6 га. І знову ж таки за рахунок саджанців дворічної давнини, тому що держава на це кошти не виділяє. Як результат, підприємство не в змозі заготовити посадковий матеріал, аби в майбутньому відновлювати ліси Сватівщини.
- Можливо, Уряд у такий креативний спосіб вирішив перевести державний сектор лісового господарства на ринкові відносини?
- Можливо, й так. Тільки для того, аби лісгоспи нашого регіону не збанкрутіли, необхідно не тільки врегулювати купу законодавчих актів для зміни статусу підприємств, а й вирішити питання створення ринку лісових ресурсів, як діючого механізму, який у подальшому буде регулювати та встановлювати об'єктивні ціни на лісопродукцію і стимулювати лісогосподарське виробництво. А на сьогодні ситуація така: форма власності нашого підприємства державна, законодавчих механізмів на перехід до іншої форми власності немає, державного фінансування теж не передбачено, як і не передбачено Бюджетним кодексом отримання нами будь-якої іншої допомоги, я вже не кажу про інвестування.
- Хіба лісництво не заробляє гроші?
- В Україні лісовий дохід справляється у вигляді збору за спеціальне використання лісових ресурсів. Ми є платниками лісового доходу у вигляді попневої плати — плата за відпуск деревини на пні. Вона обчислюється за таксами (ставками) з одного щільного кубометра дерева і надходить до державного бюджету. Тільки за минулий рік більше 3 млрд. грн. отримала держава з цього виду доходу по Україні. Якщо раніше ці кошти перерозподілялися для потреб лісгоспів у залежності від кліматичних зон, то сьогодні на державній підтримці лісництву поставили “хрест”.
А ті кошти, що заробляє підприємство за рахунок іншої діяльності, йдуть на поточні видатки.
Також Сватівський район входить до зони АТО, тому діє заборона на полювання, через що Сватівське лісомисливське господарство теж недоотримує певну частину прибутку.
- А в області хіба не знають про всі ці проблеми лісомисливських господарств?
- Знають, бо не тільки Сватівське підприємство опинилося у такій патовій ситуації, а й Білокуракинське, Старобільське, Біловодське та і взагалі - вся південно-східна Україна. Але поки що допомоги від обласних чиновників немає. Сподіваємося, що нещодавня акція в Києві, ініційована профспілкою, допоможе зрушити питання з “мертвої точки” та попередити знищення лісової галузі України.
Шановні земляки! Не паліть суху траву, не залишайте під час відпочинку у лісі не погашені багаття. Памятайте, що під час пожежі вогонь знищує не тільки лісові масиви, а й усю флору і фауну. Знищити ліс можна за рік. Ростити ж його треба 100 років, на що йде життя декількох поколінь.
Якщо ми сьогодні не будемо дбати про рідну природу, навколишнє середовище, то наші діти в майбутньому будуть приречені жити в пустелі на безплідних землях. Подумайте над цим, шановні сватівчани.