15 березня чорною стрічкою уплелося в життя Сватівської територіальної громади. Цього дня сватівчани та побратими проводжали в останню путь нашого земляка АТАКІШИЄВА Сахіба Магеррам-огли, життя якого обірвала куля ворожого снайпера під Авдіївкою.
Сахіб – уродженець м. Кировабад (Азербайджан), вже давно проживав в Україні. Місто Сватове прийняло його як рідного сина. Тут Сахіб довгі роки у щасті проживав зі своєю родиною. За характером Сахіб був миролюбною, виваженою, чесною і порядною людиною. Виховував дітей, любив дружину, поважав батьків.
У липні минулого року Сахіб Атакішиєв за покликом душі і серця пішов захищати Україну, щоб брудний чобіт російського агресора не топтав землю Сватівщини, де проживає його родина. Він записався добровольцем до лав ЗСУ, де служив в окремому 108-му гірно-штурмовому батальйоні військової частини А-3715.
Азербайджанець за походженням, Сахіб вважав своїм обов'язком захищати незалежність та територіальну цілісність України, яку любив усім серцем.
На жалобний мітинг, присвячений пам'яті Сахіба Атакішиєва, зібралися керівники міста та району, військовослужбовці, рідні та друзі, всі небайдужі сватівчани і ті, хто знав Сахіба, і ті, хто його не знав. Зібралися, аби висловити слова глибокої вдячності за його подвиг, за його самопожертву, за мирну Сватівщину, яку він захистив ціною свого життя.
Усі присутні вшанували память про Сахіба Атакішиєва хвилиною мовчання.
В останню путь земляка проводжали сотні чоловік. На кладовищі, не зважаючи на велику кількість людей, стояла мертва тиша. Тихо грала траурна музика. Люди стояли, опустивши голови, ніхто не говорив між собою.
Оголосили прощання – і знову прощалися тихо. Пролунав залп військової доблесті, і знову – тиша. На очах у багатьох тремтіли сльози. Якийсь перехожий по вулиці Дружби зупинився і запитав кого хоронять. Тиха відповідь – ГЕРОЯ.
Якщо можна було б прочитати думки тих, хто стояв, опустивши голови... Про що думав у цю хвилину кожен з нас? Може про те, що до сьогодні ми бачили тільки по телевізору, як ховають загиблих воїнів в інших містах? А сьогодні жалобна хвиля докотилася і до нашого міста? Чи може хтось тихенько молився про себе, щоб Бог уберіг рідну людину, яка зараз саме там – на передовій, в зоні АТО? А може чиїсь думки шукали відповіді на болючі питання – чому? Навіщо ця війна? Як сталося так, що вона йде вже третій рік поспіль? Коли закінчіться і чим закінчиться?
Могилу стали засипати землею, а люди все стояли в повній тиші і ніхто не наважувався розходитися...
Відповіднодостатей9,13ЗаконуУкраїни«Прозасадидержавноїрегуляторноїполітикиусферігосподарськоїдіяльності»,плануприйняттярегуляторнихактів ...
читать далее »
Унашомумістіживутьрізнілюди.Однілюблятьсобак,інші-котів.Одніїздятьнаавтомобілях,інші-ходятьпішки. ...
КАЖЕ,ЩОЗБЕРІГАВКОНОПЛЮДЛЯСЕБЕ
Минулоготижняу48-річногомешканцяс.Райгородка,поліцейськівиявилиполіпропіленовийпакетзречовиноюрослинногопоходження ...
КабінетМіністрівУкраїнисвоєюпостановоюзатвердивпроективрамкахфінансовоїугодиміжУкраїноютаЄвропейськимінвестиційнимбанкомзметоюреалізації ...
Якрозповів"Голосугромади"міськийголоваЄвгенРибалко,Сватовевідвідаладелегаціязміста-побратимаПлунге.Підчасвізитуобговорювалисяпитанняналагодження ...
