Добрими порадами не нехтуємо

    У № 37 (306) «Сватівських відомостей» від 14 вересня 2011 року була, опублікована замітка сватівчанки Ольги Фоменко з іронічною назвою «Подарунок на 1 вересня». Мабуть, багато сватівчан солідарні з авторкою у порушеному нею питанні.

    І це викликає подив: складається враження, що підвищення тарифу на проїзд у міських, маршрутках, сталося зненацька, просто За раптовою примхою перевізників.
    Але ж на сторінках «Голосу громади» неодноразово публікувалися матеріали з цього приводу, велося детальне обговорення проблеми. Рішення виконавчого комітету відразу оприлюднювалися у газеті. Може, жителі міста не читають міську газету?
    Це дивно — адже де ще можна достовірно дізнатися про життя міста, як не з газети міської ради. Чи, можливо, читають неуважно? Тоді — ще раз роз\'яснення стосовно ситуації з підвищенням плати за проїзд у міському транспорті.

     Шановна Ольго.
    Мене, як секретаря міської ради, як депутата і, звичайно, як громадянина дуже непокоїть ситуація підвищення цін на товари та послуги. Нерідко ми купуємо якийсь товар (особливо продукти харчування) вчора за однією ціною, а сьогодні — вже за іншою. Я та мої колеги дуже розуміємо те внутрішнє роздратування такою ситуацією, яке з’являється у кожного з нас, а потім виходить на поверхню у вигляді зіпсованого настрою, сварки з продавцем, або, як у всьому цивілізованому світі, замітками у місцевій пресі. Я не маю наміру захищати позицію, якою керувалися працівники міськвиконкому, приймаючи рішення по затвердженню тарифів на проїзд у маршрутних таксі нашого міста. Вона цього не потребує. Ми інформували, пояснювали і наводили всі розрахунки. Але бачу, що не всі читають нашу газету, не всі розбираються в економічних та юридичних тонкощах. Тому, щоб не виникало якихось непорозумінь, спробую пояснити ще раз причини підвищення тарифів.
     Перевезення пасажирів є таким же видом підприємницької діяльності, як і всі інші. Цим займаються приватні підприємства — одні продають товар (хліб, масло, мило, калоші), інші — послуги (перукарські, швацькі, перевозять пасажирів). Ціни ростуть, і ростуть на все. Стала захмарною ціна на м’ясо, пальне. Зробити зачіску     — мінімум 40 грн, відремонтувати взуття — приблизно 30 грн і т.д. Тут Ви, шановна пані Ольго, можете мені заперечити, що міська рада не має законного підґрунтя впливати на ці ціни. Я згоден. А ось на тарифи — може. І саме цю ситуацію і продемонстрували члени виконкому і міський голова Є. Рибалко. У своїх обґрунтуваннях підвищення тарифів перевізники навели ціну квитка у розмірі від 3.08 до 4 грн. Ця ціна складалась з вартості пального, ремонту транспорту, медичного та технічного огляду, зарплатні робітникам, податків та інших витрат.

    Мотивуючи вартістю всіх вищевказаних пунктів, підприємці наводили переконливі доводи на захист саме такої ціни: або вони підвищують ціну квитка — або полишають цей вид бізнесу. Старожили пам’ятають, що не так давно наше місто нагадувало маленький Китай кількістю велосипедистів на дорогах. А поняття громадського транспорту було взагалі рудиментарним. І саме під час першого головування на посаді міського голови Є. Рибалка на наших вулицях запрацювали маршрутки.

    Члени виконкому детально вивчили ситуацію і знизили вартість квитка до 2.50 грн, змогли домовитися з підприємцями про пільгове перевезення учнів початкових класів і зберегли всі маршрути. Вважаю, слід подякувати перевізникам за те, що вони пішли назустріч міській раді. Але, як бачимо, не всі оцінили такі дії. Безумовно, пані Ольго, я теж за те, щоб всі діти мали можливість користуватись пільговими проїздами. Але знову нагадую — це приватний бізнес.

    А якщо взяти до уваги Вашу логіку, тоді й на хліб, молоко, ковбасу та морозиво з пряниками для дітей теж повинна бути менша ціна. Чому ми не вимагаємо для дітей знижки на різні види товару? Якщо одні роблять знижки, то чому інші не роблять?

    Більше того, один із перевізників в розмові зі мною сказав так: «Скажи цій Ользі, нехай вона купить автобус за 100 тис. грн, отримає ліцензію, виграє тендер, заплатить податки, зарплатню водіям, оплатить штрафи контролюючим органам і потім возить мою дитину за 1 грн». Можливо, він сказав не дуже ввічливо — але ця людина говорила правду. 
    Шановна пані Ольго, якщо і це моє пояснення залишило білі плями або якісь сумніви щодо даного питання, я запрошую Вас на особисте спілкування.     Можливо, у нашій спільній розмові Ви запропонуєте альтернативні підходи та рішення проблеми здешевлення пасажирських перевезень у місті. Ми всі будемо тільки «за». Ми відкриті для спілкування і добрими порадами не нехтуємо.