СВАТОВО



Сватово - общественно-информационный портал города

Международная Ассоциация сайтов городов

 

поветнутись на головну сторінку сайту


ГОЛОДОМОР:: причини і наслідки 1932 - 1933 рр.



Антиукраїнська направленість голодомору. Геноцид проти українського народу.


Голодомор::: випадковість чи злочинний план?

1. Чи знав Сталін про страшний Голодомор?

2. Замовчування голодомору

Причини голодомору.

1. Насильницька масова і суцільна колективізація.

2. Розкуркулювання. «Ліквідація куркульства як класу»

3. Продрозкладка — примусова хлібозаготівля.

Механізм творення Голодомору.

Голодомор на Сватiвщинi

Наслідки голодомору.

Антиукраїнська направленість голодомору.
Геноцид проти українського народу.



Скачати книгу Леоніда Миколайовича Королько: "ГОЛОДОМОР:: причини і наслідки 1932 - 1933 рр." (архів zip 256 кб.)


Голодомор 1932 - 1933 на Сватівщині


Історія Сватове

Королько Л.Н.

Сватове





Архітектура

Здоров'я

Новини

Природа Сватове

Статті

Статті про здоров'я

Форум Сватове

Фото Сватове

Королько Леонід Миколайович

 

ГОЛОДОМОР:: причини і наслідки 1932 - 1933 рр.

 

Скачати книгу Леоніда Миколайовича Королько: "ГОЛОДОМОР:: причини і наслідки 1932 - 1933 рр." (архів zip 256 кб.)

 

Ця інформація зібрана та підготовлена істориком - краєзнавцем Сватове Королько Леонідом Миколайовичем

Антиукраїнська направленість голодомору. Геноцид проти українського народу

 

 

Антиукраїнська направленість голодомору. Геноцид проти українського народуНе заперечуючи того, що творці Голодомору не обстоювали iнтересiв якоїсь однієї нації, а дбали, насамперед, про зміцнення економічних підвалин соцiалiстичної імперії, треба признати, що Голодомор — це трагедія, насамперед, українського села, всього українського народу.

Архівні документи i спогади очевидців свідчать, що у той час, як на Україні, особливо на пiвденно-схiднiй її частині, та на Кубані i Північному Кавказі (де проживало багато українців) нещадно лютував голод, більша частина Союзу ледве відчувала його.

Виникає питання: чому саме на Україні голод набув таких небачених масштабів? «Одним із чинників, що пояснюють цю особливість було те, що згідно з першим п’ятирічним планом» Україна… мала служити колосальною лабораторією випробування нових форм соціально-економічної та виробничо-технічної перебудови сільської економіки всього Радянського Союзу». Про це писалося у передовій статті «Правди» від 7 січня 1939 р. під заголовком «Україна — вирішальний фактор зернозаготiвель».

Антиукраїнська направленість голодомору. Геноцид проти українського народуВідтак, перед республікою ставилися непомірно високі вимоги. Одержуючи 27% загальносоюзного вражаю зернових, виконувала аж 38% плану зернозаготівель, бо українським колгоспникам платили в двоє менше, ніж російським.

З огляду на тривалу традицію приватного землеволодіння українці чинили колективiзацiї упертiйший опір, ніж росіяни. Тому на Україні, як ніде, режим здійснював свою політику –– з усіма її страхітливими наслідками –– швидшими темпами, ніж в інших республіках. Як писав Василь Гросман, радянський прозаїк: «Було ясно, що Москва покладає на Україну великі сподівання. А результатом стало те, що найбільший гнів вона спрямувала проти України…» 59.

Тому Сталін i його оточення не приховували свої ненависті до України. У грудні 1932 р. була видана постанова, підписана Сталіним і Молотовим, про припинення українiзацiї в Україні, на Кубані i Північному Кавказі. Відразу після виходу цієї постанови розпочалася русифiкацiя України, боротьба з українським націоналізмом; гоніння, переслідування й знищення української інтелігенції як головного носія українського націоналізму.

Сталін і його сподвижники, переконавшись у новому провалі планів насильницької колективiзацiї, яка призвела до кризи в сільськогосподарському виробництві, зриву поставок хліба державі, уже в ході заготівель почали шукати винних, формувати «постать ворога».


59. Орест Субтельний. Україна. Історія. ст. 510.

Якщо в Росії це був куркуль, то на Україні до нього додавався ще й націоналіст. Більше того, саме в націоналізмі вбачалася головна небезпека i причина провалів у сільському господарстві.

Про це чітко висловився в своїй промові на VII з’їздi ВКП(б) секретар ЦК КП(б)У С. Косiор, який зазначив: «Націоналістичний ухил в компартії України… зіграв виняткову роль у створення i поглибленні кризи в селянському господарстві». 60.

Багато дослiдникiв вважають, що голод був для Сталіна засобом послаблення українського націоналізму, бо він стверджував, що «Селянське питання було основою, квiтесенцiєю національного питання… По суті національне питання є селянським питанням». У 1930 р. провідна українська комуністична газета далі розвинула це ототожнення, заявивши:

«Спеціальне завдання колективiзацiї на Україні полягає в тому, щоб … знищити соціальну базу українського нацiоналiзму –– індивідуальне селянське господарство». «Тому можна дійти висновку, що у кращому випадку Сталін вважав смерть мiльйонiв людей необхідною ціною індустріалізації.

В гіршому ж він свідомо дозволяв голодові змітати всякий опір у цій особливо неспокiйнiй частині його імперії.» 61. Цікаву думку з цього приводу висловив американський радянолог Дж. Мейс, який зазначає: «Нема підстав говорити про вибірково антиукраїнське застосування проти українців загальносоюзних антиселянських заходів, але вони були застосовані в той час, коли фокус проблем радянського сільського господарства перемістився на Україну i Північний Кавказ…

Важливо мати на увазі, що Сталін, не звертаючи уваги на те, що його політика призвела до голоду на Україні, нічого не зробив для врятування людей i здійснив заходи, спрямовані на нейтралiзацiю українців i козаків, як політично неблагодiйних груп». 62.


60. Журнал «Дніпро». 1990 №1. ст. 83.
61. Орест Субтельний. Україна. Історія, ст. 98.
62. Зб «Голод 1932–1933 років на Україні», ст. 98.

Таким чином, більшість вітчизняних i зарубіжних дослiдникiв i політиків вважають, що корені трагедії криються не тільки в антиселянськiй, а й антиукраiнськiй спрямованості сталiнської політики. I на думку зарубіжного радянолога Р.Конквеста «Українських селян нищили не тому що були селянами, а тому, що були українськими селянами».

Дослідники Голодомору 1932-1933 рр. аби з’ясувати його причини i наслідки вживають різні за своїм інформаційним значенням термін «голод», «голодомор», «голокост», «голодне лихоліття», «Великий голод», тощо. Всі ці терміни мають право на існування, Але належним чином не відповідають суспiльно-полiтичному та морально-правовому аспекту страхітливих подій.

Як показали парламентські слухання у Верховній Раді України присвячені 70-річчю Голодомору на Україні, більшість українських вчених, політиків i народних депутатів вважає, що у 1932-1933 рр. було вчинено акт геноциду проти українських селян i всього українського народу.

Дослівно «геноцид» означає вбивство роду чи племені. Аргументуючи правомiрнiсть застосування терміна «геноцид» до характеристики голоду на Україні, вітчизняні i зарубіжні дослідники опираються на положення Міжнародної конференції «Про запобігання злочину геноциду і покарання за нього», яка була підписана 9 грудня 1948 р. у Парижі i ратифікована всіма краї-нами-членами ООН, в тому числі i СРСР (1954), у цьому документі геноцидом визначають акти, здiйснюванi з наміром знищити (цілком чи частково) національні, етнічні, расові або релігійні групи.

А саме:

а) убивство членів будь-якої групи;

б) заподіяння важкої телісної чи духовної шкоди членам групи;

в) навмисне створення для цієї групи умов життя, що мають за мету призвести її повністю чи частково до фізичного винищення;

г) вживання заходів, спрямованих на запобігання народжуваності в середині груп;

д) насильницьке переміщення дітей даної групи в іншу групу.

На практиці термін «геноцид» використовується «у випадках масового знищення цілих народностей»…
Що стосується правомірності застосування поняття «геноцид» до політики Сталіна стосовно України на початку 30-х років, то більшість вітчизняних i зарубіжних дослiдникiв, політиків i визначних радянологів вважають, що Сталін і його оточення здійснили проти українського народу у 1932-1933 рр. акт геноциду, злочин, який підпадає під дію положення Міжнародної конференції «Про запобігання злочину геноциду i покарання за нього».

Найголовнішою ознакою геноциду в Україні є свідоме створення умов життя, розрахованих на фізичне винищення селян. У продовж 1928-1933 рр. вищі партійні i державні органи влади СРСР, а під їхнім тиском i республіки прийняли десятки постанов i рішень, які за своїм змістом i юридичним характером ставали смертним вироком для мiльйонiв українців.

Зарубіжні дослідники голоду в Україні давно з’ясували i юридично обґрунтували той факт, що в українському селі упродовж 1932-1933 рр. було вчинено акт геноциду. Визначний радянолог Р. Конквест зауважує: «Немає особливого значення, чи підпадають формально вище описані події під той чи інший точний пункт цього визначення.

Бо неможна заперечувати, що проти українського народу був скоєний злочин. У підвалах для тортур, у таборах примусової праці чи в голодуючих селах здійснювався один злочин за одним проти мiльйонiв людей, які утворюють цю націю». 63.


63. Конквест Р. Жнива скорботи. Журнал «Дніпро» 1990 №1, ст. 115.

Конгрес США у 1988 р. офіційно визнав Голодомор 1932-1933 рр. актом геноциду проти українського народу. В актах парламентів 10 країн світу засуджують Голодомор 1932-1933 рр. в Україні.

На 58-й сесії Генеральної Асамблеї ООН в 2003 р. прийнята спільна заява з нагоди 70-х роковин Голодомору — Великого голоду 1932-1933 рр. в Україні, яку підписали 38 різних країн світу та 25 держав-членiв Європейського Союзу.

Виходячи з рекомендацій парламентських слухань щодо вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр., схвалених Постановою Верховної Ради України від 6 березня 2003 року, та звернення до українського народу учасників спеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року щодо вшанування пам’яті учасників Голодомору 1932-1933 рр., схваленого Постановою Верховної Ради України від 15 травня 2003 року, Голодомор визнається актом геноциду українського народу, як наслідок навмисних дій тоталітарного репресивного сталінського режиму, спрямованих на масове знищення українського народу.

Визначаючи Голодомор 1932-1933 рр. в Україні вiдповiдно до Конференції від 9 грудня 1948 року «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» як цілеспрямований акт масового знищення людей, 28 листопада 2006 року Верховна Рада України прийняла закон «Про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні».

У СТАТТІ 1 цього Закону говориться: «Голодомор 1932-1933 років в Україні є геноцидом українського народу».

СТАТТЯ 2. Публічне заперечення Голодомору 1932-1933 рр. в Україні визнається наругою над пам’яттю мiльйонiв жертв Голодомору, приниженням гiдностi українського народу i є протиправним.

СТАТТЯ 3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування вiдповiдно до своїх повноважень зобов’язані:

  • брати участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам’яті українського народу;

  • сприяти консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості та культури, поширення інформації про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні серед громадян України та світової громадськості, забезпечувати вивчення трагедії Голодомору в навчальних закладах України;

  • вживати заходів щодо увічнення пам’яті жертв та постраждалих від Голодомору 1932-1933 рр. в Україні, в тому числі спорудження у населених пунктах меморіалів пам’яті та встановлення пам’ятних знаків жертвам Голодомору;

  • забезпечувати в установленому порядку доступу наукових та громадських установ i організацій, вчених окремих громадян, які досліджують проблеми Голодомору та його наслідки, до архівних та інших матеріалів з питань, що стосуються Голодомору.

Президент України Віктор Ющенко своїм указом встановив останню суботу листопада вважати «Днем пам’яті жертв Голодоморів i політичних репресій», вшанувати пам’ять загиблих хвилиною мовчання. В цей час припиняється робота в органах державної влади i органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах i організаціях (крім підприємств, де це не допускається по технології виробництва), рух громадського і приватного транспорту в населених пунктах з подачею вiдповiдних звукових сигналив.

На території України 26 листопада приспустити Державний Прапор України, обмежити проведення розважальних заходів, внести вiдповiднi зміни в програмі радіо i телебачення.

***

Незабаром Україна знову буде вiдзначати чергову річницю Голодомору. I знову серед політиків i їх прихильників різних політичних уподобань розгорнеться гостра боротьба навколо таких питань як: чи був у 1932-1933 рр. в Україні страшний Голодомор, чи був він звичайним голодом?

Чи був цей Голодомор заздалегідь спланованою акцією, чи він спричинився в наслідок жорстокої i тривалої посухи? Які реальні причини i які наслідки цього страшного Голодомору? I чи можна вважати Голодомор 1932-1933 рр. геноцидом проти українського народу? Автор буде вдячний читачам, кому ця книжка допоможе самому, керуючись достовірними знаннями, своєю совістю i здоровим глуздом, розібратися з цими складними питаннями.

Але кожній людині, якої б політичної орієнтації вона не дотримувалась, дуже важливо усвідомити, що з політичної точки зору дуже важливо знати науково-достовiрну політичну і правову оцінку тим трагічним подіям, які відбулися в Україні на початку 30-х років.

Але з точки зору здорового глузду i загальнолюдської моралі не так вже й важливо вирішувати цю проблему, адже ніхто в нашій країні і за її межами не може заперечити того факту, що в Україні у 1932-1933 роках було скоєно загальнонаціональний злочин, від якого республіка втратила близько семи мiльйонiв своїх громадян.

Тим мільйонам безвинно убитими голодом землякам, їхнім нащадкам, родичам і живим свідкам, як і всім небайдужим i небезпам’ятним громадянам України того страхітливого лиха, не так вже й важливо, як неупереджені науковці назвуть це страшне лихо: голод, Голодомор чи геноцид.

Від цього масштаби загальнонаціонального лиха не стануть меншими і менш болючими і пам’ятними. Як і не важливо те, чи був Голодомор штучним і заздалегідь спланованим, чи став наслідком авантюризму і страшного провалу соцiально-економiчної політики в галузі сільського господарства тодішнього керівництва СРСР на чолі з Сталіним і В. Молотовим.

Злочин залишається злочином. Важливіше за все –– це донести правду про цю страшну національну катастрофу до свідомості всіх громадян нашої країни і їх нащадків, як і світової громадськості, і на основі достовірних архівних матеріалів остаточно розібратися в дійсних причинах і наслідках цього голодомору і зробити все можливе, щоб наколи в націй країні не були створені такі умови, які могли б спричинити таке страшне лихо з мільйонами жертв.

Разом з тим, нам треба назавжди зберегти пам’ять про наших батьків, дідів і прадідів, родичів і знайомих, всіх тих, хто пройшов через страшну катівню репресій і Голодомору. Адже мільйони українських громадян, які безвинно загинули голодною смертю у 1932-1933 рр., не повинні безслідно розчинитися у просторі і часі. Ми повинні пам’ятати всіх і не прощати злочину.

 

 

 


Голодомор::: випадковість чи злочинний план?

1. Чи знав Сталін про страшний Голодомор?

2. Замовчування голодомору

Причини голодомору.

1. Насильницька масова і суцільна колективізація.

2. Розкуркулювання. «Ліквідація куркульства як класу»

3. Продрозкладка — примусова хлібозаготівля.

Механізм творення Голодомору.

Голодомор на Сватiвщинi

Наслідки голодомору.

Антиукраїнська направленість голодомору.
Геноцид проти українського народу.


 

Скачати книгу Леоніда Миколайовича Королько: "ГОЛОДОМОР:: причини і наслідки 1932 - 1933 рр." (архів zip 256 кб.)

 

ГОЛОДОМОР:: причини і наслідки 1932 - 1933 рр.

Королько Леонід Миколайович

Вірші про війну    Велика Вітчизняна війна (1941 - 1945)    Стихи о войне    Великая отечественная война 1941 1945

обсудити на форумі                перейти на сторінку "статті"                Новини              Об'яви









 

поветнутись на головну сторінку сайту

  Статистика сайта
Авторское право © 2007 - 2020 Ширков Андрей Алексеевич - Все права защищены, Копирование материалов разрешено только с видимой ссылкой на источник: http://svatovo.ws