Сватово - общественно-информационный портал города

поветнутись на головну сторінку сайту

Історія Сватове

Королько Л.Н.

Сватове


Скачать книгу: З історії Сватівщини (в архіві zip (313 кб))

Сватовщина – край казацкий

Сватівщина в роки війни 1941-1945

Герої Радянського Союзу та повні кавалери ордена Слави Сватівщини

Голодомор 1932 - 1933 на Сватівщині

ГОЛОДОМОР:: причини і наслідки 1932 - 1933 рр.

Физико-географическая характеристика и основные этапы формирования Сватовского района. Город Сватово.

Королько Леонід Миколайович

Повернутися на сторінку Герої соціалістичної праці Сватівщини

Скачати книгу Леоніда Миколайовича Королько: "Герої соціалістичної праці Сватівщини" (Книга знаходиться в PDF форматі 5,79 мб.)

Ця інформація зібрана та підготовлена істориком - краєзнавцем Сватове Королько Леонідом Миколайовичем

Герой Соціалістичної Праці Попова Анастасія Макарівна

Ланкова рільничої бригади колгоспу «20- річчя Жовтня» міста Сватове.

Анастасія Макарівна Попова народилася 23 січня 1906 року на хуторі Ведмежий (нині Дачний) слободи Сватової Лучки в селянській родині. Закінчила початкову школу №5 Сватової Лучки і працювала в своєму сімейному господарстві. У 1929 році разом з членами сім’ї вступила до колгоспу і до війни по-ударному працювала спочатку на рядових роботах, а потім її призначили ланковою рільничої бригади колгоспу «20-річчя Жовтня» м. Сватове.

З початком війни, провівши чоловіка і трьох його братів на фронт, Анастасія Макарівна разом з іншими колгоспницями змушені були виконувати подвійну роботу - працювати за себе і за чоловіків, які пішли на фронт. Тому доводилося і за плугом ходити, і косити, і молотити, і виконувати ще багато різних робіт, які раніше виконували чоловіки, та ще й доглядати за малими дітьми і немічними батьками.

Нелегко було працювати і в перші роки після звільнення району від окупації. Колгоспи вкрай були розорені і розграбовані фашистами. Не вистачало найнеобхіднішого: тягла, посівного матеріалу, тваринницьких приміщень, робочих рук. Усі польові роботи виконувалися в основному жінками, підлітками, стариками та покаліченими інвалідами. Зразу ж після звільнення району Попова, як колишня ланкова, створила нову ланку і приступила з нею до роботи у своєму колгоспі «20-річчя Жовтня». До складу ланки, крім неї, ввійшло ще п’ять чоловік : її неповнолітній син Віктор, сестра Ольга Пономарьова, Катерина Кравцова, Петро Бондарєв і Ніна Мицик. За ланкою закріпили земельну ділянку в 78 гектарів і доручили вирощувати майже всі культури, які вирощувалися у колгоспі. Навантаження було дуже велике, На кожного члена ланки припадало по 13 гектарів. Це зараз, коли всі роботи виконуються механізмами, ці показники здаються мізерними і не вражають уяви. А на той час це було дуже велике і важке навантаження. Адже землю доводилося обробляти в основному кіньми, волами і коровами, а сіяти, полоти, косити, збирати і все інше доводилося робити вручну.

Особливо напружено ланка працювала у 1947-1948 роках, адже в країні відчувався голод і треба було зробити все можливе і неможливе, щоб виростити добрий врожай. І члени ланки не жаліючи ні сил, ні часу напруженно працювали на своїй ділянці. На ділянку під озиму пшеницю було вивезено значну кількість перегною, який збирали не тільки біля ферм, а й по дворах колгоспників. Швидко і якісно було засіяно поле і невдовзі появилися добрі зелені сходи озимини. Взимку, навіть у великі холоди і завірюхи, багато разів виходили в поле на снігозатримання, а навесні по посівах пшениці знищували великі бур’яни.

Незважаючи на не зовсім сприятливі кліматичні умови, ланка Попової у 1948 році одержала добрий врожай всіх культур, які вирощували, але найбільше порадувала озима пшениця, яка на площі 24 гектарів вродила по 31,3 центнерів з кожного гектара.

Трудовий подвиг членів ланки Попової був високо оцінений партією й урядом і всі члени ланки одержали різні урядові нагороди. Орден Трудового Червоного прапора одержав її 13-річний син Віктор. А ланковій П о п о в і й Анастасії Макарівні Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 квітня 1949 року«За исключительные заслуги перед государством, выразившиеся в получении в 1948 году урожая пшеницы по 31,3 центнеров с гектара на площади 24 гектара» було присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і Золотої медалі «Серп і Молот»

Члени ланки Попової самостійно скосили і обмолотили свій урожай. При уборці врожаю швидше і більше від усіх членів ланки працювала і вела за собою інших сама ланкова Попова, яка в той рік встановила своєрідний рекорд колгоспу. Вона зібрала і зв’язала снопів пшениці на 60 кіп (1копа - 60 снопів), перевиконавши норму у 5 разів.

Коли колгосп «20-річчя Жовтня» приєднали до колгоспу «Заповіт Ілліча», а потім до радгоспу «Дружба», А.М.Попова працювала у радгоспі на рядових роботах до самої глибокої старості. І де б не працювала Анастасія Макарівна, яку б роботу не виконувала, вона завжди сумлінно виконувала свої обов’язки. Завжди відзначалася її ідейна переконливість, принциповість, вміння працювати з людьми, допомагати людям. Вона приймала активну участь у партійному і громадському житті радгоспу і району, довгий час була агітатором і членом районної ради ветеранів війни і праці. Часто виступала перед школярами.

Після виходу на відпочинок, Анастасія Макарівна виїхала до сина в Білорусію. Там вона й померла 28 липня 1989 року. Похована в селищі Ружани Пружанського району Брестської області .