Сватово - общественно-информационный портал города

поветнутись на головну сторінку сайту

Герой Радянського Союзу БІЛОІВАНЕНКО Михайло Іванович

Герой Радянського Союзу КОВАЛЕНКО Павло Васильович

Герой Радянського Союзу КОНОПЛЯ Василь Федорович

Герой Радянського Союзу КУДАРЬ Петро Сергійович

Герой Радянського Союзу КУПЧИН Григорій Трохимович

Герой Радянського Союзу ОМЕЛЕЧКО Микола Федорович

Герой Радянського Союзу ПЕРЕПЕЛИЦЯ Полікарп Лазарович

Герой Радянського Союзу ПОЧТАРЬОВ Микола Іванович

Герой Радянського Союзу РОГАЛЬОВ Петро Леонтійович

Герой Радянського Союзу БЛІНОВ Костянтин Мінайович

Повний кавалер ордена Слави АКСАКОВ Микола Миколайович

Повний кавалер ордена Слави ЛИСЕНКО Олексій Гнатович

Повний кавалер ордена Слави МОЛОДАН Андрій Тихонович

Нагороджений чотирма медалями «За відвагу» Чистенко Іван Сергійович

Скачати книгу Леоніда Миколайовича Королько: "Герої Радянського союзу та повні кавалери ордена Слави Сватівщини" (архів zip 345 кб.)

Стихи о войне

Великая отечественная война 1941 1945

Велика Вітчизняна війна (1941 - 1945)


Історія Сватове
Вірші про війну
Королько Л.Н.
Сватове

Королько Леонід Миколайович

Герої Радянського Союзу та повні кавалери ордена Слави Сватівщини

Скачати книгу Леоніда Миколайовича Королько: "Герої Радянського союзу та повні кавалери ордена Слави Сватівщини" (архів zip 345 кб.)

Ця інформація зібрана та підготовлена істориком - краєзнавцем Сватове Королько Леонідом Миколайовичем

Герой Радянського Союзу БІЛОІВАНЕНКО Михайло Іванович

Підполковник.

Народився в 1923 р. у селі Мілуватка Сватівського району.

У 1938 р. закінчив 7 кл. Мілуватської СШ, а в 1940 р. Лисичанську школу ФЗН і до травня 1942 р. працював апаратником Лисичанського, содового заводу.

У Радянській Армії — з 1942 р., після короткострокового навчання потрапив на фронт під Сталінград. Нагороджений орденами Леніна, Червоної Зірки, Медаллю «За бойові заслуги». ...

При форсуванні Дніпра у районі с. Бородаєвка Дніпропетровської області 26 серпня 1943. відділенню зв'язківців сержанта Михайла Білоіваненка було поставлено дуже складне і відповідальне завдання: під сильним вогнем противника прокласти через Дніпро польовий телефонний кабель і установити зв'язок штабу корпусу із загоном, який першим переправиться на західний берег.

Спорудивши пліт і завантаживши на нього необхідне майно і боєприпаси, зв'язківці разом з десантниками вночі почали переправу через річку. Недалеко від правого берега десантники і зв'язківці були виявлені противником і піддалися інтенсивному артилерійсько-кулеметному обстрілу. Снарядом розбило пліт.

Живими залишилися разом з Білоіваненком ще два бійця — Лазоненко і Чернишов.

Ящик з патронами і гранатами пішов під воду. Білоіваненко, обмотавши довкола грудей кінець уцілілого кабелю і кинувши бухту у воду, разом з товаришами попрямували до берега, тримаючись за залишки плоту. Течія сильно знесла зв'язківців.

Гітлерівці, що засіли на крутому березі, швидко їх виявили і короткими кулеметними чергами відрізали їм шлях до десантників, які тримали оборону вище по течії. Зв’язківці змушені були вступити в бій з фашистами. Але сили були нерівними і, коли закінчилися патрони, їх узяли у полон і повели до села в штаб.

По дорозі в село Лазоненко раптом сів на землю, неначе підвернув собі ногу. Конвоїр закричав і замахнувся на нього автоматом, але опустити його не встиг.

Білоіваненко перехопив автомат і щодуху рвонув його на себе. На конвоїра тут же навалилися Чернишов і Лазоненко і швидко розправилися з ним. Зв'язківці кинулися назад до берега, знайшли заховані телефонний апарат і кінець кабелю, дісталися до десантників і установили зв'язок.

Отримавши підтримку вогнем «катюш», десантники до ранку звільнили с. Бородаєвку. Протягом дня фашисти десять разів робили контратаки, але повернути село їм не удалося. І в цьому чималу роль зіграв чітко працюючий зв'язок.

За цей подвиг 26 жовтня 1943 року гвардії сержант Білоіваненко Михайло Іванович був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

У 1946 р. Михайло Іванович закінчив Київське вище училище зв'язку і чверть століття прослужив у армії. У 1966 р. він заочно закінчив політехнічний інститут і після звільнення в запас у 1974 р. проживав у м. Києві, працюючи ст. інженером комбінату «Київсільгоспбуд». Помер М.І. Білоіваненко 5 березня 2001 р., похований у м. Києві.

В с. Мілуватка встановлено його бюст.