Ніделевич Михайло Федорович народився 15 квітня 1905 року в місті Кривий Ріг Катеринославської губернії в родині робітників. З пятнадцяти років почав працювати коногоном, а пізніше помічником коваля й ковалем шахти «Дубова балка».
Протягом трьох років, з 1926 по 1929 рік, він служив червоноармійцем пятдесятого кавалерійського полку, а після закінчення служби пішов навчатися до педагогічного технікуму в м. Тульчин Вінницької області. З 1931 року по 1938 рік Михайло працював в Тульчинському районі агітпропагандистом райкому комсомолу.
У 1938 році Михайла Федоровича було обрано третім секретарем Тульчинського райкому Компартії України. На цьому посту він перебував до початку 1941 року, коли став слухачем курсів при ЦК ВКП/б. У грізні воєнні роки Михайло Федорович Ніделевич був військовим комісаром кавалерійського полку, воював на Північно-Кавказькому, Кримському, ІІ й ІІІ-му Українських фронтах.
Після Великої Перемоги, у 1946 році, Михайло Федорович переїхав до нашого маленького і чарівного містечка Сватове. Зі своєю родиною він жив тут до самої смерті. Займав посади уповноваженого Міністерства заготівлі СРСР у Сватівському районі, директора комбінату хлібопродуктів борошномельного заводу № 6, директора «Міськтоплива». Усе життя Михайло Федорович сумлінно виконував свої обовязки, був завжди прикладом відповідального ставлення до праці для молодого покоління.
За виявлені заслуги, мужність і героїзм у роки війни, самовіддану працю в роки мирного будівництва він був нагороджений двома орденами Червоного Прапора, орденом Кутузова ІІІ ступеню, медалями «За оборону Кавказа», «За звільнення Будапешта», «За перемогу над Німеччиною», «За доблесну працю».
Помер Федір Михайлович Ніделевич у місті Сватове 7 травня 1998 року і похований на центральному кладовищі. А у травні 2000 року депутати Сватівської міської ради прийняли рішення про присвоєння Сватівській загальноосвітній школі № 2 імені учасника Великої Вітчизняної війни Михайла Федоровича Ніделевича.
Відомий поет Сватівщини Поляков Тимофій Андрійович написав вірш, який присвятив своєму вірному другові М.Ф. Ніделевичу.
ПАМЯТІ ДРУГА
Ще ж учора, здається, тільки
Усміхавсь він до нас, до друзів,
А тепер сурмлять сопілки
У зажуреній напрузі.
Мжичка сіє дрібненьке просо,
Мов крізь грохот - прадавнє сито,
Небо хмарами заволоклося -
I не пробити.
Щоб у хмарах зробить віконце,
Хоч маленьке таке, як око,
Щоб востаннє надійне сонце
Обігріло чоло високе.
Ще ж учора він був із нами
Тис нам дружньо, бадьоро руку,
А сьогодні - труна у ямі,
Перше груддя об неї стука.
Вже не стріне його дружина,
Як вертатиме він з роботи.
Ось схилилась, немов яворина
В чорній жалі скорботи…
Матеріал підготували учні 10 класу Сватівської ЗОШ №2, керівник Г.В. Чичиль
НатериторіюпотрапилибезпроблемівідразузнайшлинаробочомумістідиректорацьогозакладуВіруКоротких.Вонарозповіла,щопротягом ...
читать далее »
Бутиздоровим–модно,стильно,красиво! Процепідчасвиховногозаходу«Молодьобираєжиття»говорилиучнів10-11класівНВК ...
23березнядоСватівськоїЗОШ№2завіталамайстерДПТНЗ«Сватівськийпрофесійнийаграрнийліцей»Т.Г.Севостьяноваізметоюпрофорієнтаційноїроботи ...
Урамкахрайонного23-гофестивалю«Театральнавесна-2018»19березнятеатральнийколектив «Посмішка»СватівськоїЗОШ№2разомз керівником ...