Наш дім та рідна Батьківщина… То звісно, мила Сватівщина!

Вже зовсім скоро виповниться 89 років, як офіційно був утворений наш Сватівський район. 89 років - це,без пере­більшень. значний етап історії і тому - сьогодні "Юність" друкує саме ті матеріали, які будуть присвячені нашому рідному краю – Сватівщині.

  Сватівський район - це один з найбільших сільськогосподарських районів Луганщини, розташований в північно-західній частині Лу­ганської області в басейні річок Жеребець. Бо­рової і середньої течії річки Красної.

Площа району - 1765 кв. км, що складає 6,6% усієї території Луганської області. Протяжність території району по прямій із півночі на південь- 43 км, із заходу на схід - 50 км.

На півночі район межує із Троїцьким, на сході - з Білокуракінським і Старобільським.на півдні - Кремінським районами Луганської об­ласті. а на заході - із Куп\'янським і Борівським районами Харьківської області.

Район має вигідне економіко-географічне по­ложення. Знаходячись у центрі великої сільсько­господарської зони між великими промислови­ми центрами Донбасу і Харківщини, на пере­хресті значних транспортних магістралей,наш- район здавна служить "воротами" Донбасу, бо через його територію проходять важливі заліз­ничні та автомобільні магістралі з центральних регіонів Росії і Харківщини до міст Донбасу і Приазов\'я. Транзитні автомобільні дороги рес­публіканського та обласного значення перети­нають район з півночі" на південь, і з заходу на схід та з’єднують район із сусідніми районами Луган­щини і районами  сусідніх областей.

Природні умови. Природно-кліматичні умо­ви району в цілому сприятливі. Поверхня райо­ну являє собою полого-хвилясту лесовидну рівнину (відроги Середньоросійської височини), глибоко розділену річковими долинами, балка­ми і ярками. Найбільш піднята - північна части­на, де висоти досягають 200 м, на південь рівни­на знижується до 150 м. зумовлюючи напрям течії рік району. Річки глибокими долинами роз­різають рівнину на ряд відносно вузьких водо­дільних смуг, які своїми високими частинами прилягають до правих берегів рік, утворюючи круті схили. До лівих берегів вододільні смуги спускаються полого, переходячи в річкові тера­си. Праві високі і круті береги рік порізані ярами і балками, які вклинюються в корінні береги до­сить глибоко, але недалеко. І навпаки, яри та балки на лівих берегах зустрічаються значно рідше, але вони там неглибокі і значно довші.

      Клімат району. Клімат-помірно-континенний з жарким і сухим літом та холодною і малосніжною зимою, з частими відлигами й ожеледями.

Основні етапи формування території району. Офіційно Сватівський район, як одна із адміністративно-територіальних оди­ниць Куп\'янської округи Харківської гу­бернії, був створений Постановою Всеукраї­нського Центрального Виконавчого Комітету (ВУЦВК) №313 від 7 березня 1923 року. Але, фактично, Сватівський район як сукупність споріднених і взаємопов\'язаних населених пунктів певної території, які виникли історич­но набагато раніше зазначеної дати, і утворив­ся на базі трьох значних сусідніх волостей - Сватівської, Нижньодуванської та Містківської, які тісно пов\'язані між собою спільною долею, економічними, соціальними і родинними зв\'яз­ками,! які то входили до якогось одного адміні­стративно-територіального об\'єднання, то роз­вивалися окремо.

Перше таке об\'єднання цих волостей мож­на віднести до періоду козаччини, коли на­прикінці XVII ст. на території трьох волостей була утворена Сватоволучська козацька сотен- на округа Ізюмського полку. В Сватовій Лучці розмістився штаб та основна частина сотні, інші ж підрозділи сотні та хутори і села сотен- ної чи полкової старшини були розміщені май­же по всій території цих трьох волостей. Таким чином, фактичним початком формування нашо­го району можна вважати приблизно 1700 рік.

У 1765 р. слобыдськы полки і козацький полково-сотенний адміністративно-територіальний устрій були ліквідовані і на території сотенної округи було створено Сватоволучське комі­сарське управління, куди окрім Сватівської волості увійшли ще й Дуванська, Мілуватська і Кабанська. Жителів позбавили козаць­кого стану і привілеїв та перевели в розряд військових обивателів.

На початку XIX ст. Сватова Лучка була пе­ретворена на одне з аракчеєвських військових поселень. У 1825 році в Сватовому і навко­лишніх селах був розміщений регулярний Ка­теринославський полк і штаб 2-ї Керасірської дивізії. Все населення було переведене з військових обивателів у віськових поселенців (військових кріпаків). Із військових поселенців Сватівської волості був сформований 1-й посе­ленський ескадрон, із поселенців Дуванської волості -2-й ескадрон, а Містківської волості - 3-й ескадрон. Під тиском доведених до відчаю військових кріпаків у 1857 році військові посе­лення були ліквідовані, а військових поселенців перевели в розряд державних селян, і кожна із трьох волостей почала розвиватися окремо ,хоча тісні економічні та культурні зв\'язки між ними залишилися. Найбільш економічно розвинена і вигідно розташована Сватова Лучка з добре на­лагодженою системою транспортну (включаю­чи залізничні служби), торгівлею, кустарними промислами, а пізніше і значними промисло­вими підприємствами, об\'єднувала в спільну економічну зону всі три волості.