Президент школи - помічник вчителів, приклад та опора для учнів

"Щоб оцінити шлях, треба його пройти";

"Цілеспрямована людина знаходить можливості, а коли не може знайти - створює їх".

Слова епіграф етапі вирішальни­ми і провідними у роботі Прези­дента ЗОШ №2, десятикласниці Ольги Реуки. Ця завжди заклопо­тана дівчина встигає і добре на­вчатися, і тримати руку на пульсі школи. Тож настав час дівчині поділитися таємницями успіху, а всім читачам "ЮС" дізнатися, як бути Президентом школи. — Олю, ти сьогодні представ­ляєш інтереси учнів у ЗОШ №2. Скажи,ти мала бажання стати Президентом школи?

—Звичайно, мені було цікаво спробувати себе в ролі Прези­дента школи, тому я і висунула свою кандидатуру на цей пост.

 —А що ти Намагалася зробити в першу чергу,посівши цей відпо­відальний пост? Чи виправдали­ся твої особисті сподівання?

— У мене було велике бажання зібрати гідну команду міністрів для подальшої роботи. Саме це було зроблено одразу ж після оголошен­ня результатів виборів. Всі міністерства, які працюють в нашій школі, очолюють розумні, талано­виті та активні учні. Кожен із них знає свої обов\'язки, знає, що, як і коли йому робити. Ми постійно об­говорюємо проблеми шкільного життя, разом приймаємо рішення. А щодо моїх сподівань, то на по­чатку навчального року у нашої команди з\'явилося багато цікавих ідей щодо навчання та позашкіль­ної зайнятості учнів. Наприклад, організація спортивних змагань, залучення учнів до громадської діяльності, участь у благодійних ак­ціях, упорядкування роботи шкільного Парламенту, проведен­ня тематичних вечорів і свят, організація дня учнівського самоврядування, допомога шкільній бібліотеці. Майже всі заплановані заходи ми втіли­ли у життя. Але ж на цьому наша діяльність не закінчуєть­ся. Ми постійного займаємося пошуками цікавих матеріалів та розробкою різноманітних сценаріїв, щоб життя наших учнів було яскраве та насиче­не. Приємно, що учні нашої школи беруть активну участь у всіх пропонованих заходах.

—Отже, тебе підтримують на цій посаді. Напевне, без активної підтримки з боку вчителів та учнів ти не змогла б так діяти?

—Звичайно, такі люди є. Це увесь педагогічний колектив Сватівської ЗОШ №2, на чолі із директо­ром школи Л.і. Драгун і заступ­никами директора Т.Г. Сівер та І.В. Білою. Ми завжди узгоджує­мо свої рішення з адміністрацією школи та вчителями і прислухає­мося до мудрих порад наших наставників. В свою чергу, ми допомагаємо нашим педагогам з організацією різноманітних свят, тематичних лінійок, відкри­тих уроків, з підготовкою до пред­метних олімпіад. Найбільше мені подобається постійна співпраця з учнями та вчителя­ми, розуміння того, що можна бути корисним для рідної шко­ли. Я мрію залишити яскравий слід в історії ЗОШЖ2, хочу, щоб те, що робиться нами сьогодні, не пішло у забуття, а стало ще міцнішою основою для розвит­ку нашої молоді, для підняття рейтингу серед шкіл. А ще я вдячна своїм рідним та друзям, які мене завжди і в усьому підтримують і допомагають. Без їх підтримки мені було б важче.

 —Твої міністри охоче допома­гають? Як ти вважаєш?

—Я щиро вдячна своєму заступ­нику Підлісній Юлії та своїм міністрам: О. Бачеріковій, М. Проскурі, В. Груздо, В. Стець, А. Ктітарєвій, Д. Гонча рову,Т. Лог- віненко, В. Гнилицькому за ту роботу, яку ми разом з ними про­водимо кожного дня, адже всі ці навики роботи з іншими людь­ми обов\'язково знадобляться нам в майбутньому. Кожне міністерство працює активно. Так, наприклад, про нові здобутки наших учнів, про події, які відбулися в нашій школі та районі, учні та вчи­телі можуть дізнатися зі сто­рінок шкільної газети "ДЖЕМ", яка завжди містить в собі багато корисної та ціка­вої інформації.

А міністерство дозвілля завж­ди готує розважальні та пізна­вальні заходи для наших шко­лярів. Контроль порядку та поведінки наших учнів веде міністерство порядку і праці.

 —А як організована позаш­кільна робота в ЗОШ№2?

 —Ми не забуваємо про вете­ранів Великої Вітчизняної війни та Ветеранів педагогічної праці. Наші учні завжди надають їм посильну допомогу, якщо вона необхідна цим людям, вітають їх з усіма святами.

—Олю, а важко бути Президен­том школи, постійно подавати приклад іншим учням?

—Скажу відверто, я не шко­дую про те, що займаю цю посаду. Не зважаючи на всі труднощі, ця робота дуже цікава, кожен день розписа­ний по хвилинам і сумувати не доводиться. А що ще по­трібно активній людині для повного щастя! —Скажи, будь ласка, ти ко­ристуєшся можливими пере­вагами цієї посади?

 —Я свято шаную традиції нашої школи і не дозволяю собі відступати від статуту. Для мене школа стала великою дружньою родиною ще 10 років тому, коли я тільки - но переступила її поріг. Я завж­ди намагаюся бути присут­ньою на заходах, в яких беруть участь наші учні. Звичайно, радію кожній новій перемозі, за яку щиро вдячна учням, які плідно працювали, щоб її здо­бути. В разі невдачі, намагаю­ся підтримати їх, адже люди­

на не може завжди и в усьому бути першою. Але наші учні не покладають рук і ми наполегли­во працюємо, щоб наступного разу здобути перемоги.

 —Олю, ти говорила про свою мрію залишити слід в історії школи. Які кроки ти робиш для цього?

—В цьому році учнями та вчите­лями нашої школи були створені стенди "Історія школи". На них відображено, як і чим жила наша школа від дня свого заснування і до сьогодення. Ми плануємо створити ще декілька стендів, але про це ви дізнаєтесь пізніше.

 —Чим можеш порадувати чи­тачів "ЮС"?

— Найсвіжіша радісна новина - команда наших хлопців (АДем\'я- ненко,Д.Гончаров,С.Жигайлов, С.Дубина, О.Паляниця і Є.Гаран)

вибороли кубок пам\'яті команди­ра 267-ї стрілецької дивізії, гене­рал-майора, Почесного громадя­нина міста Сватове В. Герасимо­ва. На черговій робочій лінійці директор школи вручила хлопцям грамоти та медалі.

 —А що ти плануєш зробити найближчим часом?

—Вже в цьому місяці ми планує­мо провести чимало цікавих за­ходів, а також учні нашої школи візьмуть участь у фестивалі "Діти - майбутнє України". Хо­четься побажати їм успіху, адже вони у нас найкращі.

 —Дякую за розмову; Маєш якісь побажання для читачів?

—Всім школярам я хочу поба­жати міцного здоров\'я, успіхів навчанні, нових злетів та твор­чої наснаги. Шануйте своїх вчи­телів, своїх батьків і, взагалі, старших людей, не гнівайтеся на них за те, що вони радять вам як робити ту чи іншу справу. На­впаки, подякуйте їм за ці уроки. А Вам, шановні вчителі, я бажаю наснаги, терпіння та завжди вдячних учнів. Спасибі Вам за Вашу мудрість, за Ваші добрі та чуйні серця. Спасибі Вам за те, що Ви є, і за те, що Ви віддаєте частинку своєї душі своїм учням.