Відповідно до положень ст.59 та ч.2 ст.63 Конституції України підозрюваний та обвинувачений мають право на правову допомогу та захист. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.

Забезпечення підозрюваному та обвинуваченому права на захист відповідно до положень ст.59, ч.2 ст.63 і п.6 ч.3 ст.129 Конституції України й чинного кримінально-процесуального законодавства є однією з основних засад судочинства, важливою гарантією обєктивного розгляду справи та запобігання притягненню до кримінальної відповідальності невинуватих осіб.

Необхідно додержувати вимог статей 21 і 22 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК), відповідно до яких особа, що провадить дізнання, слідчий, прокурор повинні надати підозрюваному, обвинуваченому можливість захищатися встановленими законом засобами від предявленого обвинувачення і не вправі перекладати на нього обовязок доведення своєї невинуватості у вчиненні злочину.

Згідно з п.3 ч.2 ст.370 КПК істотне порушення чинного законодавства, яке регламентує право на захист, у передбачених законом випадках тягне скасування судових рішень. Зокрема, вони підлягають обовязковому скасуванню тоді, коли таке порушення позбавило чи обмежило підозрюваного, обвинуваченого, підсудного або їх захисників у здійсненні цього права і перешкодило чи могло перешкодити суду всебічно, повно та обєктивно розглянути справу і постановити законне й обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ч.4 ст.44 і ст.45 КПК захисник допускається до участі у справі на будь-якій стадії процесу починаючи з моменту визнання особи підозрюваним чи предявлення їй обвинувачення.

У справі про застосування примусових заходів медичного характеру захисник може брати участь з моменту встановлення факту наявності в особи душевної хвороби (отримання відповідного висновку судово-психіатричної експертизи, медичної документації, довідки про перебування на обліку тощо), а у справі про застосування примусових заходів виховного характеру - з моменту першого допиту неповнолітнього або поміщення його до приймальника-розподільника.

Близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники допускаються до участі у справі як захисники з моменту предявлення обвинуваченому для ознайомлення матеріалів досудового слідства.

Відповідно до ч.1 ст.44 КПК при провадженні у кримінальній справі як захисники підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого допускаються особи, які в установленому законом порядку уповноважені здійснювати захист їхніх прав і законних інтересів та надавати необхідну юридичну допомогу.

Згідно з ч.2 цієї статті до них належать:

- особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні (адвокати);

- інші фахівці в галузі права, які на підставі спеціального закону мають право на надання правової допомоги;

- близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники.

Прокурорам необхідно мати на увазі, що згідно з ч.4 ст.44 КПК у випадках, коли відповідно до вимог ст.45 цього Кодексу участь захисника є обовязковою, близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники можуть брати участь у справі як захисники лише одночасно із захисником-адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права.

Питання про допуск захисника під час провадження у справі вирішується постановою особи в провадженні якої перебуває справа.

Повноваження захисника на участь у справі повинні бути підтверджені:

а) адвоката, який є членом адвокатського обєднання, - свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю та ордером адвокатського обєднання про наявність угоди чи доручення на участь у справі;

б) адвоката, який не є членом адвокатського обєднання, - свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю та угодою чи дорученням на участь у справі;

в) інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто або за дорученням юридичної особи, - документами, визначеними спеціальним законом, яким цим особам надано право брати участь у кримінальному судочинстві як захисникам, а також угодою або дорученням юридичної особи;

г) близьких родичів, опікунів або піклувальників - документами, які підтверджують родинні звязки або те, що вони є опікунами, піклувальниками, та заявою підозрюваного, обвинуваченого про допуск цих осіб до участі у справі як захисників.

При вирішенні питання про наявність у фахівців у галузі права повноважень на здійснення захисту в кримінальній справі належить також зясовувати, яким саме законом їм надано право брати участь у кримінальному судочинстві як захисникам. Слід визнати правильною практику слідчих, що за відсутності спеціального закону не допускають таких фахівців до здійснення захисту в кримінальних справах.

Відповідно до ч.2 ст.47 КПК на запрошення підозрюваного, обвинуваченого, підсудного чи за їх згодою до участі у справі може бути допущено кількох захисників.

Необхідно враховувати, що згідно зі статтями 43 і 43¹ КПК підозрюваний, обвинувачений, поряд з іншими правами, мають право на побачення із захисником до першого допиту, і під час розгляду справ перевіряти, чи було розяснено їм таке право і чи не були вони обмежені в цьому. В разі, коли особа, яка провадить дізнання, або слідчий порушили зазначені вимоги закону і за наявності заяви підозрюваного, обвинуваченого на побачення із захисником допитали його без участі останнього, прокурор не може використовувати ці показання на підтвердження вини підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину.

Також треба мати на увазі, що згідно з п.3 ст.5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р. кожна особа, заарештована або затримана на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, має право постати перед суддею і бути вислуханою з питань, повязаних з її триманням під вартою. Тому прокурори повинні вимагати від органів дізнання й досудового слідства, щоб це право розяснювалося підозрюваним під час їх затримання.

При вирішенні питання про участь захисника у кримінальному судочинстві необхідно виходити з того, що відповідно до положень ч. 1 ст. 59 Конституції України підозрюваний, обвинувачений є вільним у виборі захисника.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КПК захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого - іншими особами. Тому за клопотанням особи, яка тримається під вартою, слідчий, прокурор та суд зобовязані надати їй допомогу в установленні звязку із захисником або з особами, які можуть його запросити, і вжити інших необхідних заходів, спрямованих на реалізацію цією особою права на захист.

Коли згідно з вимогами ст. 45 КПК участь захисника є обовязковою, але підозрюваний, обвинувачений не бажає або за відсутністю коштів чи з інших обєктивних причин не може його запросити, слідчий, прокурор, суд призначає захисника в установленому законом порядку через адвокатське обєднання. У такий же спосіб вони діють у випадках, передбачених ч.4 ст.46 і ч.6 ст. 47 КПК.

Враховуючи, що вимога слідчого та прокурора про призначення захисника відповідно до ч.3 ст.47 КПК є обовязковою для керівника адвокатського обєднання, прокурори повинні гостро реагувати на факти її невиконання.

Згідно з чинним кримінально-процесуальним законодавством (статті 43, 43¹, 132, 142, 223 КПК) підозрюваному, обвинуваченому, мають бути розяснені їхні права. Зокрема, підозрюваний має право знати, в чому він підозрюється, обвинувачений - у чому він обвинувачується, за якою статтею Кримінального кодексу України (далі - КК) йому предявлено обвинувачення.

Прокурори повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб постанова про притягнення як обвинуваченого була конкретною за змістом. Зокрема, в описовій її частині зазначаються: злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа; час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому; стаття (частина, пункт статті) кримінального закону, якою передбачений цей злочин.

Недодержання органами досудового слідства вимог статей 132 і 142 КПК може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування.

Обвинувальний висновок має відповідати вимогам ст.223 КПК. Невідповідність обвинувального висновку положенням цієї статті може бути підставою для повернення прокурором справи для додаткового розслідування чи складення нового обвинувального висновку.

Прокурорам необхідно перевіряти додержання органами досудового слідства вимог ст.48 КПК виходячи з того, що захисник, допущений до участі у справі, має право бути присутнім не тільки на допитах підозрюваного чи обвинуваченого, а й при виконанні інших слідчих дій, що провадяться за участю підозрюваного чи обвинуваченого або за його клопотанням чи клопотанням захисника. Особа, яка провадить дізнання, слідчий зобовязані своєчасно повідомляти захисника про час і місце провадження таких слідчих дій. У разі неявки захисника слідча дія може бути проведена лише за умови, що його участь у ній не є обовязковою. При виконанні інших слідчих дій захисник може бути присутнім з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого.

Порушення вимог закону щодо участі захисника при проведенні слідчих дій може бути підставою для визнання недопустимими тих доказів, що були зібрані під час виконання таких дій.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 48 КПК з дозволу особи, яка провадить дізнання, чи слідчого захисник має право застосовувати науково-технічні засоби при провадженні тих слідчих дій, в яких він бере участь, та при ознайомленні з матеріалами справи.

Застосування захисником науково-технічних засобів полягає у проведенні ним під час допиту підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка, при предявленні особи для впізнання, відтворенні обстановки й обставин події, інших слідчих дій, звуко-, відеозапису тощо.

Під особами, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізувати право на захист (п. 2 ч. 1 ст. 45 КПК), необхідно розуміти, зокрема, осіб з істотними дефектами мови, зору, слуху тощо, а також осіб, які хоча і визнані осудними, але мають психічні вади, що перешкоджають самостійно захищатися від обвинувачення.
    Захисник допускається до участі у справі щодо такої особи з моменту, коли було встановлено наявність у неї зазначених вад.
    За змістом ст. 48 КПК захисник повинен захищати тільки законні інтереси свого підзахисного (тобто такі, що грунтуються на вимогах закону або не суперечать їм) та використовувати лише законні засоби захисту.
    Захисник підлягає усуненню від участі у справі тільки за наявності обставин, перелічених у ст. 61 КПК, і в порядку, визначеному ст. 611 цього Кодексу. Усунувши захисника на стадії досудового провадження, слідчий, прокурор повинен надати підозрюваному, обвинуваченому можливість запросити іншого захисника, а у випадках, передбачених ч.4 ст.47 КПК, - призначити захисника через адвокатське обєднання.
    У разі усунення захисника від участі у справі у звязку з тим, що він, зловживаючи своїми правами, перешкоджав встановленню істини в ній (наприклад, схиляв свідків, потерпілих, інших підсудних до дачі неправдивих показань, надав слідчому, прокурору завідомо недостовірні документи), затягував розслідування справи, слідчий та прокурор може внести відповідне  подання до органу, адвокатського обєднання для вирішення питання про відповідальність захисника.
    Прокурори також повинні гостро реагувати на факти безпідставного усунення захисника від участі у справі, а якщо воно призвело до істотних обмежень права підозрюваного, обвинуваченого на захист, - повертати справи на додаткове розслідування. Встановивши факти втручання будь-якої особи в діяльність захисника, прокурор зобовязаний вжити заходів для вирішення питання про притягнення її до кримінальної відповідальності за ст.397 КК.
    Прокурори повинні додержуватись вимог закону щодо мови, якою провадиться дізнання та досудове слідство. Особам, які беруть участь у справі і не володіють мовою, забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, рідною або іншою мовою, якою вони володіють, і користуватися послугами перекладача.
Позбавлення чи обмеження цих прав особи відповідно до п.4 ч.2 ст. 370 КПК є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, яке тягне скасування судових рішень.
    Прокурори мають вимагати від органів досудового слідства неухильного дотримання вимог закону щодо строків і порядку предявлення обвинуваченому та його захиснику матеріалів досудового слідства. Відповідно до статей 218, 220 КПК обвинуваченому і захиснику зазначені матеріали предявляються для ознайомлення підшитими і пронумерованими, а у відповідному протоколі зазначається, які саме матеріали (кількість томів і аркушів, аудіо- та відеокасети тощо) було предявлено для ознайомлення.
    При ознайомленні з матеріалами справи заявлені обвинуваченим та його захисником клопотання (про доповнення слідства, зміну кваліфікації, закриття справи тощо) розглядаються й вирішуються слідчим у порядку, передбаченому ст. 221 КПК. Слідчий зобовязаний задовольнити клопотання обвинуваченого та його захисника, якщо обставини, для зясування яких вони заявлені, мають значення для справи.
    Після проведення додаткових слідчих дій або приєднання до справи нових матеріалів слідчий відповідно до вимог ст. 222 КПК зобовязаний ознайомити обвинуваченого та його захисника з усіма такими матеріалами і протоколами слідчих дій.
    Недодержання органами досудового слідства зазначених вимог відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 370 КПК є істотним порушенням кримінально-процесуального закону і тягне направлення справи на додаткове розслідування.
Прокурорам всіх рівнів необхідно вживати всіх передбачених законом заходів для забезпечення дотримання органами дізнання та досудового слідства вимог законодавства, яке регулює здійснення підозрюваним, обвинуваченим права на захист, систематично узагальнювати слідчу практику з цього питання, своєчасно виявляти й усувати недоліки в діяльності зазначених органів.