З метою забезпечення більш ефективного дотримання прав і свобод людини і громадянина в кримінальному провадженні, у тому числі й осіб, винних у вчиненні кримінальних правопорушень, у кримінальне процесуальне законодавство України були внесені значні зміни, які знайшли своє відображення та тлумачення в Кримінальному процесуальному кодексі України, прийнятому весною 2012 року, який набрав чинності з 20 листопада 2012 року.

Ці зміни торкнулися усіх процесуальних дій, у тому числі в діяльності органів прокуратури, слідчих органів, оперативних органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної митної служби України, органів Державної прикордонної служби, судових інстанцій.

Кримінальним процесуальним кодексом України вдопроваджено ряд нових понять. Зокрема, введена нова процесуальна фігура - слідчий суддя, яким є суддя районного суду, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Також вказаним кодексом розширено коло близьких родичів та членів сім\\'ї, до яких відтепер відносяться чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклування, а також особи, які спільно проживають, пов\\'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов\\'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Згідно положень Кримінального процесуального кодексу України 2012 року кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів. Відтепер до сторони обвинувачення належать прокурор, слідчий, керівник органу досудового розслідування, в окремих випадках потерпілий, його представник та законний представник, а стороною захисту є підозрюваний, обвинувачений, засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.

Кримінальним процесуальним кодексом України 2012 року розширені також можливості громадян щодо відновлення їхніх порушених прав посадовими особами, зокрема слідчим, прокурором чи слідчим суддею шляхом оскарження рішень, дій чи бездіяльності.

Новелою нового Кримінального процесуального кодексу України є також перелік можливих запобіжних заходів. Так, цим кодексом введені нові запобіжні заходи, які до цього часу законодавство не знало взагалі, а такі запобіжні заходи як підписка про невиїзд, порука громадської організації або трудового колективу, нагляд командування військової частини, що передбачалися Кримінальним процесуальним кодексом 1960 року, виключені із кримінального процесуального законодавства. 

Найбільш м\\'яким запобіжним заходом є особисте зобов\\'язання, яке полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов\\'язання виконувати покладені на нього певні обов\\'язки, передбачені законом, з роз\\'ясненням того, що в разі їх невиконання до цього підозрюваного, обвинуваченого може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до двох розмірів мінімальної заробітної плати. 

Особиста порука полягає у наданні особам письмового зобов\\'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов\\'язків і зобов\\'язуються за необхідності доставляти його до органу розслідування чи в суд на першу на те вимогу. У разі невиконання поручителем взятих на себе зобов\\'язань до нього застосовується грошове стягнення від двох до п\\'ятдесяти розмірів мінімальної заробітної плати залежно від покарання, яке передбачено за вчинення інкримінованого підозрюваному, обвинуваченому кримінального правопорушення.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок самим підозрюваним, обвинуваченим або заставодавцем, з метою забезпечення виконання підозрюваним чи обвинуваченим покладених на нього обов\\'язків, за умови звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих зобов\\'язань. 

Новелою Кримінального процесуального кодексу України 2012 року є також такий запобіжний захід як домашній арешт, який полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, при цьому домашній арешт може бути застосований лише до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі. В разі застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою такого підозрюваного, обвинуваченого мають право зявлятися в житло цієї особи, вимагати надавати усні чи письмові пояснення з питань, пов\\'язаних із виконанням покладених на них зобов\\'язань, використовувати електронні засоби контролю. Застосування електронних засобів контролю полягає у закріпленні на тілі підозрюваного, обвинуваченого пристрою, який дає змогу відслідковувати та фіксувати його місцезнаходження.

Тримання під вартою, як запобіжний захід, є винятковим та сьогодні застосовується лише у випадку доведеності підстав вважати, що жоден із більш м\\'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним у клопотанні слідчого чи прокурора ризикам протиправної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.