І. На відміну від відшкодування матеріальної шкоди, відшкодування моральної шкоди є порівняно новим поняттям у цивільному праві України  і в судовій практиці позови про відшкодування моралдьної шкоди набувають все більшої популярності.

    ІІ. Вступившим в дію з 2003 року Цивільним кодексом України дещо змінено поняття та принципи доказування моральної шкоди, але деякі аспекти залишились неврегульованими, тому при вирішенні справ цієї категорії суди нерідко відмовляють в задоволенні позовних вимог через неподання доказів заподіяння особі моральної шкоди.        Верховний суд Українив своїй Постанові  з метою забезпечення своєчасного і правільного вирішення справи вимагає від суддів витребування від позивача доказів про порушення його прав і заподіяну моральну шкоду.

    ІІІ. При вирішенні питання про завдання моральної шкоди з”ясуванню підлягають слідуючи питання: 

-наявність шкоди;

-протиправність діяння, яким її було завдано;

-наявність причинного зв”язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача шкоди;

- вина заподіювача в заподіянні шкоди.

    IV. При розгляді позову про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з”ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру; за яких обставин чи яким діянням вони заподіяні; в якій  грошовій суммі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить , а також інші обставини, що мають значення для розгляду спору.

    V. Обов”язок доказування і подання доказів розподіляється між сторонами спору слідуючим образом : та з сторін, що посилається на юридичні факти, що обгрунтовують її вимоги, зобов”язана їх доказати шляхом надання суду відповідних доказів.  Частина 2 ст. 57 Цивільно- процесуального Кодексу України містить перелік таких доказів: пояснення сторін та третіх осіб або їх представників, допитаних як свідки; показання свідків; письмові та  речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи;  висновки експертів.

    VI. Пленум Верховного суду України визначає, що під моральною шкодою треба  розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фівзичних страждань , інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі діями або бездіяльністю інших осіб. У відповідності зі ст. 23 Цивільного Кодексу України моральна шкода полягає : у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв”язку з каліцтвом, або іншим ушкодженням здоров”я ; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв”язку з протиправною поведінкою щодо неї самої , членів її сім”ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв”язку із  знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, ділової репутаціі фізичної або юридичної особи.

    Моральна шкода може бути заподіяна і порушенням прав особи у сфері трудових відносин : незаконним звільненням або переведенням, невиплатою належних працівникові грошових сум, виконнанням робіт у небезпечних для життя та здоров”я умовах, що призвело до моральних страждань працівника, втрати нормальних життєвих зв”язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

    Також моральна шкода може полягати в глибокому відчутті несправедливості, викликаному тим фактом, що протягом тривалого часу всупереч остаточному і такому, що дає право на примусове виконнання, судовому рішенню, особа не отримала реального захисту її прав.