Сексуальне виховання

Ще не пройшло багато часу з тих років, коли відбулася одна промовиста (в ракурсі теми, що ми розглядаємо) подія. Ще у період горбачовської "перебудови" під час одного з так званих телемостів між СРСР і США, коли народи Радянського Союзу та Америки отримали одну з перших нагод хоча б за допомогою телебачення відносно вільно між собою поспілкуватися, познайомитися з особливостями життя, культури один одного, хтось із аудиторії, яку зібрав у своїй студії за океаном відомий телеведучий Філ Донахью, звернувся до аудиторії на радянському телебаченні із таким запитанням: "А як у вас в країні з сексом?".

 Після тривалої зніяковілої мовчанки у московській студії одна з учасниць телемосту врешті решт відповіла: "Сексу в нас немає...". Лиш через деякий час Володимир Познер, який був ведучим цієї передачі, представляючи радянську сторону, розповідав, що та жінка, яка наважилася дати відповідь на те запитання з табуйованої в СРСР теми сексу, не обмежилася тільки наведеними словами, вона намагалася пояснити американцям, що йдеться про домінування в суспільстві своєрідного пуританізму і нерозвиненість внаслідок цього сексу та сексуальної культури в країні.

Під час монтажу тієї телепередачі американський і радянський телеведучі погодилися з тим, що додаткові пояснення можна вирізати. Формулювання, що відтоді стало знаменитим, - "Сексу в нас немає" - точно і вичерпно передало ситуацію з нав'язаним суспільству з радянською ідеологією ставленням до сексу в країні. Справа в тому, що казармено-тоталітарному варіанту соціалізму, який тоді насаджували в СРСР, потрібен був слухняний, покірний в усьому громадянин. А оскільки вільна реалізація сексуальності є одним з найважливіших факторів, що формує загальну внутрішню свободу людини, її секс та сексуальність, в ті часи почали суворо обмежувати та регламентувати.

Тому саме у зв'язку з цим у країні була відсутня система свідомого, цілеспрямованого виховання сексуальної культури, передусім серед молодого покоління та підлітків. У тодішніх друкованих джерелах питання сексу та сексуальності висвітлювалися хіба що для того, щоб попередити, до яких "жахливих" наслідків для фізичного, психічного і репродуктивного здоров'я може призвести сексуальне життя. І тому хоча в більшості населення ця теза викликала недовіру, все одно такі залякування невротизували не одне покоління наших співвітчизників.

Хоча природне явище й перемагало в них страх, абсолютна більшість людей того часу шукали радощів сексу та сексуального життя, проте вступали в нього майже або й зовсім непідготовленими. І через це нерідко отримували від цього життя чимало прикрощів та розочарувань, іноді - більше, ніж очікуваних радощів. Согодні ставлення до виховання сексуальної культури начебто відрізняється від того, що ми мали ще відносно недавно. Але і тепер знаходяться люди, які доводять, що таке виховання приносить більше шкоди, ніж користі. Говорять що, воно тільки "розбещує" молодь, акцентує її увагу не на тому, що є дійсною цінністю нашого життя.

Щодо останнього (тобто сучасного виховання сексуальної культури), то хоча все вжитті, що пов'язано з реалізацією сексуальності, в ієрархії життєвих цінностей значної кількості людей не посідає головного місця, але все одно, одне з чільних місць протягом тривалого часу їх життя воно всетаки займає (залежно від періоду життєвого циклу людини і в зв'язку з умінням одержувати задоволення від реалізації сексуальності: притому останнє значною мірою пов'язано з рівнем сексуальної культури). Відомий рядок з популярної пісні радянських часів: "...Жила бы страна родная - и нету других забот...", - не може бути життєвим гаслом для нормального суспільства за нормальних умов його існування, єдиною вищезгаданою "дійсною цінністю життя".

Справжній комплекс життєвих цінностей формується в процесі розвитку людини і суспільства, який є нічим іншим, як процесом розвитку культури. А останній має необхідно відбуватися в усіх сферах життя. Та все одно тривалий час секс та сексуальна сфера була відносно успішно вилучена з процесу загального розвитку суспільства. Хоча сповідуючи справедливість, потрібно сказати, що йдеться не тільки про радянський період.

Не є секретом те, що протягом багатьох сторіч те, що було пов'язане з плоттю, перебувало у конфлікті з духовними цінностями релігії, яка ще два тисячоліття тому почала свою переможну ходу нашим світом. Проте є достатньо підстав погодитися з одним із визначних філософів XX століття Мішелем Фуко, який у своїй фундаментальній праці "Історія сексуальності" довів, що релігійні заборони і намагання замовчувати все, що пов'язане із сексом та сексуальністю, свідчать якраз про свідоме чи несвідоме визнання величезної життєвої значущості сексу та сексуальності в житті як окремої людини, так і усього взятого суспільства.

Усвідомлення дійсного стану речей щодо сексу та сексуальності насамперед вимагає уваги до сексуальної культури, її всебічного розвитку задля гармонізації взаємодії сексуальної сфери з усіма іншими. Щодо впливу на молодь сексу та сексуального виховання, яке "розбещує", то варто з'ясувати, що є підставою для такого твердження і чи несе заборона такого виховання щось позитивне?

Стосовно до останнього: чимало людей вважає, що так, несе. Цей позитив вони вбачають у затримці розвитку сексуальної чуттєвості молоді й початку статевого життя. Проте на сьогодні практика доводить, що на розвиток сексуальної чуттєвості і час настання початку сексуального життя у представників чоловічої статі інформаційні обмеження якось помітно не дуже впливають.

Відносно дівчат, то в дівчат дійсно нерідко затримується розвиток сексу та сексуальної чуттєвості, що через деякий час часто призводить до відсутності задоволеності сексуальним життям. Тобто до наслідку, який у сучасних умовах, коли повноцінна реалізація сексуальності сприймається як необхідний компонент життя, аж ніяк не може вважатися бажаним. До того ж нерозвинена сексуальна чуттєвість дівчат не являється запорукою більш пізнього початку сексуального життя. Бо значна частина дівчат починає сексуальне життя не задля сексуального задоволення (в якому вони можуть ще не мати потреби), а шукаючи емоційного контакту з протилежною статтю, чи із за цікавості (яка, до речі, буває тим більша, чим менше знань про її об'єкт).

На сьогодні можна впевнено стверджувати, що непідготовленість (чи, точніше, - неправильна підготовленість) до сексуального життя представників обох статей, дівчат та хлопців, першим своїм наслідком має саме те, від чого їх хотіли б уберегти не в міру запопадливі батьки і вихователі: це захворювання, що передаються статевим шляхом, присутні психологічні проблеми, незаплановані вагітності та їх важкий наслідок - штучні аборти.

Звертаючи на це увагу, сучасні дослідники проблем сексу та сексуальності впевнені, що широка інформованість щодо сексуальності зовсім не являється розбещенням. І виховання розвиненої сексуальної культури, яке ґрунтується, зокрема, на основі засвоєння наукових знань про секс та сексуальність, це процес свідомої і організованої сексуальної соціалізації - вкрай необхідні. А починати їх треба вже з періоду раннього дитинства (звичайно враховуючи, засобами, що за змістом адекватні цьому віку). Щодо дійсно можливого прискорення розвитку сексуальної чуттєвості підлітків, то це теж не буде протипоказанням для такого виховання.

Слід пам'ятати що важливо тільки вчити правильно користуватися цією чуттєвістю. Проте навіть ті люди, кому важко погодитися з останнім, не можуть не погодитися з відомим формулюванням, яке можна зустріти в багатьох сучасних виданнях, присвячених сексу та сексуальному вихованню: "Краще на рік раніше, ніж на хвилину пізніше". Вже більше сто років тому, а саме - в 1907 році, видатний вчений Зиґмунд Фройд (чи Фрейд, як прийнято у нас вимовляти його прізвище), що в науці про людину зробив не менш значущі відкриття, ніж його сучасник Альберт Ейнштейн у фізиці, у його статті "Статеве просвітництво дітей" вказав прибічникам позиції, згідно з якою необхідно приховувати від дітей та молоді будь-яку інформацію щодо сексуальності, на повну відсутність у ній логіки.

Питання про необхідність такої інформації, на його думку, взагалі не повинно бути темою дебатів. Важко уявити, зауважив Фройд, що діти і молодь не будуть цікавитися цією темою і не отримають хоч якісь знання про неї. Адже секс та сексуальність, як було доведено ним у роботі "Три нариси з теорії сексуальності", притаманна людині вже від самого народження, і це не може не підштовхувати людину ще змалку до спроб з'ясовувати, що то таке і як тим користуватися, а через деякий час - і до намагання зрозуміти природну і соціальну сутність сексу та сексуальності.

Але при тому в дітей і молодих людей може скластися враження, що "...все пов'язане з сексом є чимось ганебним і огидним, від чого батьки і вчителі намагаються якомога довше їх оберігати...", а інформація, яку вони все ж таки отримають, може підвести їх до такого висновку, що батькам і вчителям не можна довіряти.

Слід зауважити, що крім втрати довіри до старшого покоління і засвоєння ставлення до сексу та сексуальності як до чогось брудного, що, безперечно, створює умови для виникнення проблем у реалізації власної сексуальності, заборона на отримання правдивої інформації про секс та сексуальність може призвести до обмеження пізнавальної активності дитини і молодої людини (адже їх запевняють, що є речі, які вони не можуть розуміти "в принципі"). З чого ж, власне, складається розвинена сексуальна культура, який її зміст?

Не претендуючи на повну відповідь на це питання, окреслимо кілька найважливіших компонентів, без уявлення про сутність яких у наш час навряд чи може йти мова про таку культуру.

По-перше, оскільки традиційне виховання надало більшості суб'єктів культури в нашому суспільстві штучно перекручене уявлення про секс та сексуальність, треба починати з доведення правдивості відомостей щодо її місця і значення в житті окремої людини і всього суспільства.

По-друге, оскільки секс та сексуальність пов'язана з анатомічними, фізіологічними і психологічними властивостями людини, хоча б елементарне знання цих властивостей, механізмів тілесної і психологічної реалізації сексу та сексуальності є також необхідними. Особливого значення такі знання мають у зв'язку з тим, що природою обумовлена реалізація головної цілі сексу та сексуальності як парна (до речі, - єдина така) функція людини.

По-третє, оскільки відносини між людьми, що живуть у зміненому культурою світі, є набагато складнішими, ніж у будь-якого природного виду, то секс та сексуальна культура має включати в себе розуміння підґрунтя цих складних відносин, уміння налагоджувати їх.

По-четверте, оскільки природне призначення сексу та сексуальності є продовження виду, а в сучасному світі до того ж дуже гостро стоять проблеми як надто інтенсивного розмноження і пов'язаного з ним перенаселення, так і надто низької її інтенсивності і пов'язаної з нею депопуляції, складовою сексу та сексуальної культури, на наш погляд, є культура репродуктивної (прокреативної) поведінки і репродуктивного здоров'я.

І нарешті, оскільки реалізація сексу та сексуальності значною мірою пов'язана з тілесними контактами, а в процесі останніх, із зрозумілих причин, є особливо значною небезпека передачі від людини до людини різних інфекцій, деякі з яких загрожують більш-менш серйозними, іноді невиліковними захворюваннями організму, компонентом сексу та сексуальної культури, вочевидь, є культура гігієнічно-профілактична.

Проблеми сексу та сексуальності людини, її статевої поведінки ще й досі обминають середню і вищу освіту, залишаються осторонь публіцистичних тем і радіопрограм. Рівень сексу та сексуальної поінформованості молоді навіть з базисних питань, як-то протизаплідних засобів, протидії СНІДу та венеричним захворюванням, є вкрай низьким, доступних науково-популярних видань неіснує.

Статеве виховання, здійснюване сучасними освітніми закладами, яке чомусь іноді називали сексуальним, було нічим іншим, як моральним, етичним, а значить було не в змозі адекватно відобразити проблеми психосексуального розвитку особистості. Проте найбільш очевидну неадекватність статево рольової поведінки вимогам часу та демонструвало життя сім'ї. На сьогодні кількість розлучень, кризових родин, покинутих дітей і пристарілих переконливо свідчили про певні відхилення у розвитку статевої свідомості та самосвідомості як жіночої, так і чоловічої частини населення України.

На основі доступних статистичних даних, результатів наукових досліджень, аналізу певних історичних джерел спробуємо охарактеризувати сучасний стан сексу та сексуальної культури молоді, окреслити найбільш злободенні проблеми, їх соціальні витоки та можливі шляхи їх розв'язання.

У цій монографії зроблена спроба розглянути і узагальнити стан розвитку і наукової розробки перерахованих компонентів сексу та сексуальної культури. Та оскільки важливим завданням роботи є надання знань практичним працівникам, що мають справу з вихованням сексу та сексуальної культури молоді, ми намагаємося не організовувати розгорнутий дискурс з багатьох проблемних питань, а таких у монографії чимало, а надати найбільш обґрунтовані, на наш погляд, відповіді з таких питань.