СВАТОВО



Сватово - общественно-информационный портал города

Международная Ассоциация сайтов городов

 

вернуться на главную страницу сайта



Стихи о весне

Весна в прозе

Народные приметы весной

Пословицы о весне

Праздники весны

Май

Великдень







Статьи

Форум Сватово

Новости Сватово

Объявления

Фото Сватово

Автомобили trade - in

вернуться на страницу "весна"
Весна

Великдень

     З квітнем пов'язане одне з найбільших християнських, свят - Великдень, або Паска (остання назва походить від обрядового печива - паски, яку спеціально випікають до цього дня). Я кажу переважно, бо Великодневі дні не дотримуються певного числа - вони можуть бути зміщені в часі.
     Скажімо, з 1983 по 2000 роки Великдень тричі припадав на травень; решта святкували у квітні.
     Для багатьох сучасників, вочевидь, є незбагненним, чому Великдень «не гледить числа». Якщо, скажімо, Різдво за всякчас припадає на 7 січня, то два найбільших свята - Паска і Трійця - зміщуються в часі. Саме ця обставина іноді вносить сум'яття серед людей, необізнаних у релігійних тонкощах.
     Як відомо, з Великоднем пов'язана біблійна історія воскресіння Ісуса Христа. На тайній вечері - себто напередодні Паски, у четвер - зібралося дванадцять апостолів. Серед них був і сумнозвісний Іуда. Христос (до речі, реальне існування цієї особи нині підтверджують вірогідні факти) сповістив присутніх, що один із учнів сьогодні зрадить його за тридцять срібних. Усі, в тому числі й Іуда, поклялися у вірності. Коли ж на таємне зібрання натрапили слідчі, котрі полювали за проповідником віри, вони не змогли розпізнати, хто є реальний Ісус Христос, Тоді Іуда, підійшовши до вчителя у саду, поцілував його. Як оповідає Євангеліє, так Іуда за тридцять срібних підступно зрадив свого вчителя. Того ж вечора над Христом було вчинено жорстоку розправу -- його живцем розіп'яли на хресті.
     Ганебний вчинок учня ввійшов у історію як зразок класичної зради. Відтак „поцілунок Іуди” сприймається в народі як моральна нечистоплотність і підступність. Як стверджує християнське вчення, Ісус Христос свідомо взяв на себе цю кару. Він три дні «ніс розп'яття», а в неділю, коли тричі проспівали півні, воскрес. Отже, Великдень вважається великим днем - воскресіння із мертвих.
     Не вдаючись до аналізу цієї біблійної оповідки. скажемо: вона насамперед має глибоке моральне значення, оскільки за всіх часів і в усіх народів зрадництво та підступність зневажалися й осуджувалися. Але в даному випадкові мова йде про «рухомість празника». Чим це зумовлено? Справа в тому, що ми нині користуємося календарним літочисленням, яке об'єднує дванадцять місяців. Натомість астрономічний рік має на один місяць більше - тринадцять. Відтак числа календарного та астрономічного ліку не збігаються. Святкування Великодня провадиться лише за астрономічним циклом. Крім того, Паска має обов'язково збігтися з молодим місяцем. Звідси, отже, і рухливість свята.
     Спостережливий читач, очевидно, зауважить: а як бути з передвеликоднім Великим постом, адже він має сталу кількість - сорок днів (так звані чотиридесятнцці). Для того щоб відрегулювати таку рухливість між різдвяними й великодніми святами, відповідно збільшують чи зменшують м'ясниці. Вони можуть бути не менше трьох і не більше п'яти тижнів. Саме за рахунок М'ясниць і регулюють Великоднє свято. Відповідно з Паскою визначають і Трійцю. Вона має „тримати відстань” у п'ятдесят днів (так звана п'ятидесятниця). Не зайвим буде згадати про пости та м'ясниці. Якщо в період великих і малих постів не дозволялося вживати скоромну Їжу, влаштовувати всілякі розваги, зокрема і справляти весілля, то на М'ясниці всі ці обмеження знімалися. Ось чому намагалися брати шлюби тільки на М'ясниці, котрих із нетерпінням чекала молодь. Недарма ж в обіг увійшла поговірка: «Великий піст усім прижме хвіст» чи «Прийшов Великий піст - підігнув і собака хвіст». Дехто вважає, що пасхальні свята безпосередньо пов'язані з християнством. Якщо мова йде про церковну відправу, то це так.
     Одначе значна частина атрибутики запозичена від дайбожичів. Це, зокрема, виготовлення паски і насамперед фарбування яєдь - крашанок та писанок. Відомо, що писанкарством займалися ще до впровадження християнства. Це підтверджує випадково збережений експонат, котрий датується IX століттям. Мова йде про писанку з поетичною назвою «Берегиня» (як відомо у язичників це була богиня родоводу). Щоправда, виготовлена вона з кераміки. Є також свідчення, що в Київській Русі існував навіть цех із виробництва таких сувенірів, котрі залюбки брали іноземні купці. За свідченням фахівців, переважно чужинців, українське писанкарство - за художнім рівнем, розмаїттям кольорів, довершеністю малюнків і сюжетністю - прирівнюється до знаменитих китайських та японських мініатюр. Отже, щоб надати святковості й урочистості великоднім святам, християнство вміло використало давню дайбозьку обрядовість; це, зокрема, підтверджує і той факт, що в інших народів, у тому числі й росіян, подібного звичаю при відзначенні пасхальних урочистостей немає. Напередодні Великодня відзначали Вербну неділю. У цей день жінки, нарізавши вербових патичків, несли їх до церкви, щоб посвятити. Галузки ці тримали, як «помічні од недуг і грому»; ними можна було «викликати у посуху дощ».
     Для цієї мети брали червону вербу - надто шановане в Україні дерево, оскільки воно найпершим розпукується і. отже, оповіщає про весну. Було за звичай: матері, коли принесли посвячену вербу, неодмінно «били» нею дітей, приказуючи:

Не я б'ю - верба б'є,
За тиждень - Великдень,
Недалечке - красне яєчко.
Будь здоров, як вода,
Будь багат, як земля,
І будь плодний, як лоза!

     З цього приводу побутувало цікаве прислів'я: «Верба красна - б'є напрасно, верба біла - б'є за діло». Оскільки на Вербну неділю нерідко наверталися морози, то казали: «Прийшов вербич - кожуха тербич», тобто змушує одягатися в теплий одяг. Останній передвеликодній четвер називається «чистим». Господарі намагалися в цей день вичистити кабанців, огирів та бугайців, пасічники творили борті, тобто готували до сезону бджолині гнізда в дуплах дерев, жінки вранці виносили на подвір'я пікні діжі, більш загартовані діти, якщо було тепло, починали купатися, щоб «тіло було чистим, не напала короста й оминала трясця».
     У суботу, напередодні Великодня, жіноцтво готувало писанки та крашанки. Писанкарство в Україні було поширене в усіх без винятку регіонах. Кожна майстриня мала свої рецепти приготування рослинних барвників і оздоблення сюжетних малюнків.
     Це було нелегке, що вимагало неабиякого хисту й уміння, зняття. Тільки особливо майстровиті дівчата й жінки могли оволодіти цим мистецтвом. За допомогою бджолиного воску і писала на яйця наносилися вигадливі сюжети різноколірних відтінків. Процес цей вимагав безліч повторів.
     Крім писанок на Великдень фарбували і крашанки. Вони мали однотонні кольори. Яйця опускали у відвар із цибулиного лушпиння чи інший природний барвник. Проміжними між писанками і крашанками вважалися мальованки - шкаралупу яйця розмальовували звичайними фарбами. Але вони не мали в народі особливого поширення і вважалися дешевими підробками. Виготовляли писанки переважно дівчата. У перший день Великодня, зібравшись біля церкви або в центрі села, юнки дарували хлопцям свої вироби. За це парубки мусили на храмове свято (воно здебільшого випадало на осінь) причастити своїх коханих купленою медівкою - спеціально звареним за старим рецептом медом (по-народному «медовухою»). Зібравшись осібно, парубки нерідко хизувались один перед одним отриманими дарунками. Якщо хлопець мав образу на дівчину, то повертав писанку або ж привселюдно розбивав її...
     В ці дні дівчата починали водити хороводи під супровід розлогих пісень. Власне, початок веснянок переважно збігався з Паскою. Меншим дівчаткам уже дозволено грати в скакалки. Ці забавки тривали до того часу, доки не обсадяться городиною. Після цього матері забороняли «стрибати, бо городина не зійде або ж поб'є її грім чи злива». Очевидно, така засторога продиктована тим, що підлітки, пасучи гуси чи свині, могли не помітити, захопившись скакалками, як тварини забиралися в городину.
     З особливим нетерпінням чекали великодніх свят підлітки. Вони заздалегідь готувати собі моцаки - міцні яйця. Пофарбувавши, набирали їх у кишені і, зібравшись у гурт, грали «навбитки». Той, чиє яйце розіб'ється, мусив віддати його задарма. Нерідко шпеткі майстри цієї справи вигравали десятки крашанок. Але при цьому не обходилось і без хитрощів: замість яєць підшуковували подібної форми камінці або ж наповнювали звільнену від рідини шкаралупу воском чи смолою. Застигла згодом речовина робила яйце вельми міцним. Тому досвідчені гравці, перш ніж грати «навбитки», ставили умову - обмінятися яйцями, щоб у такий спосіб виявити підробку.
     Із Великоднем пов'язаний ще один обряд. Запалений у суботу посвіт мав горіти в оселі цілу ніч. Удосвіта його гасили і виносили з хати. Лише 14 вересня - на Семена - посвіт знову підвішували до стелі, де він виконував протягом осінньо-зимового сезону свою функцію.
Перший по Великодню четвер називався «наявським», або «рахманським». У цей день намагалися нічого не робити. Старші люди, зібравшись у гурти, йшли до річки й пускали на воду шкаралупи от крашанок, «щоб допливли вони до померлих і оповістили, що був Великий день». Наступний тиждень відводився для поминок за померлими. Його так і називали - «поминки», або «поминальний тиждень». Кожна родина мала за святий обов'язок прибрати надгробки покійників і у визначений день тижня відвідати родиною кладовище. На могилках влаштовували поминальний обід, згадували небіжчиків і залишали їм обрядові страви - крашанки і цукерки.
     Не поодинокі випадки, коли місцева влада забороняла священикам робити відправу. Все зводилося до того, щоб День пам'яті відзначати 9 травня. Але ж ця дата має інше значення - перемогу над фашизмом. Та й чи виправдано це з морального боку? Століттями люди відзначали вже усталену дію, і наруга над традицією - ознака бездуховності кожного, хто зважився спаплюжити її. Ще більша провина тих, із чиїх вуст звучали такі накази «від імені громадськості». Що б там було, але чимало з того, що витворив протягом століть наш народ, має глибоке коріння традицій, які були й будуть духовним очищенням минулих і грядущих поколінь.
     ...Цвітень, красенець, водолій. Ці та інші назви пов'язані з полудневим місяцем весни. Але в народі є ще одна і не менш цікава накличка - «лелечник». Ви, напевно, здогадалися: мова йде про найшанованішу в нашого народу птицю - лелеку, яка, долаючи далекі відстані, приносить на своїх крилах теплу весну. Недарма кажуть: „Прилетів лелека — весну приніс здалека” чи „Перелетів я Десну - приніс вам весну”. Саме в цей час до наших країв чи не в останню чергу повертаються з вирію птахи із чорною ознакою. А їхні менші брати вже встигли обжитися.
     Від того і народилося мудрослів'я:
«В квітні ластівка день починає, а соловей кінчає».

 Василь Скуратівський.






Стихи о весне     Народные приметы весной     Весна в прозе     Пословицы о весне     Праздники весны     Май

вернуться на страницу Праздники весны

 

вернуться на страницу "весна"      Фото природы

обсудить на форуме              перейти на страницу "статьи"           Новости Сватово              Объявления



 

вернуться на главную страницу сайта

  Статистика сайта
Авторское право © 2007 - 2022 svatovo.ws - Все права защищены, Копирование материалов разрешено только с видимой ссылкой на источник: http://svatovo.ws