Повернутися на головну сторінку
Гуртяк Світлана
Михайлівна працює в Містківській
ЗОШ І-ІІ ступенів 24 роки, вчитель початкових класів І
кваліфікаційної категорії.
Працює над проблемою: « Формування пізнавальних ін-
тересів школярів у процесі навчання та виховання».
За роки роботи Світлана Михайлівна виробила свій
власний стиль, для якого характерна перш за все щира, не-
підробна любов до дітей, турбота про їх всебічний фізичний
і духовний розвиток, творче мислення і високий моральний
дух. Для уроків використовує наочні засоби: збірки ілюстра-
цій за темами, індивідуальні картки з творчим завданням,
перфокарти, ляльковий театр, технічні засоби навчання
(записи пісень, відеозаписи казок, грампластинки), застосовує
ігрові форми роботи: інсценування, гра-подорож, вікторини,
зустрічі з казковими героями та інші.
Кожен урок учительки - це цікава подорож у незна-
ний світ науки, це гра і ситуації успіху, пізнання нового і
радість творчого пошуку.
Самостійна робота -- це невід’ємна частина уроку.
Кожна інформація та вправа має чітко виражену мету. Світлана Михайлівна
завжди продумує структуру уроку, глибоко
осмислює навчальний матеріал, виділяє в ньому головне, виз-
начає методи і прийоми, що допомагають її вихованцям осмислити і творчо
засвоїти тему уроку. Особливої увага вчи-
телька надає розвиткові навичок самостійної роботи школярів, вчить їх
спостерігати і уявляти, запам’ятовувати і порівнювати,
аналізувати і класифікувати, міркувати над можливими при-
чинами і вміти виділяти головне і другорядне в явищах і
предметах. Завдання що пропонує вчителька, вимагають від
учнів напруження розумових сил, доказовості суджень і
логічного мислення. Відмінною рисою стилю її роботи є
чітка спрямованість усієї діяльності на досягнення високого
кінцевого результату. Належну увагу Світлана Михайлівна при-
діляє організації навчального співробітництва, формуванню у
школярів уміння та бажання здобувати знання, ставитися до
навчання, як до серйозної, відповідальної і наполегливої праці.
Вона намагається навчити своїх вихованців відчувати, пізна-
вати і берегти себе і навколишній світ.
Так, починаючи з першого
класу, вчителька старається
якомога раніше вивести першокласників в парк, ліс. Перша
зустріч з природою… Довго і ретельно готується до неї
Світлана Михайлівна, адже, як визнавав В.Сухомлинський,
вивести дітей на лужок, побувати з ними в парку, лісі -
справа значно складніша, ніж провести уроки.
Ні, не одразу малюки починають відчувати свою спо-
зрідненість з природою. Але лише за 35 хвилин малюки всти-
гли погратися на сонечку, посидіти на шовковистій траві,
розглянути небесну блакить і білі хмаринки. До кожної зуст-
річі з природою вчитель готує легенду про рослини, дерева.
Отже, діти, знають, що барвінок- це квітка символу життя
і безсмертя людської душі. Кожна дитина вибирає собі друга
-- дерево. Дбає про нього, щоб воно не відчуло себе забутим
і самотнім. Так, поступово у учнів формуються поняття добра
і зла, вони вчаться відповідальності за живу природу.
Починаючи з перших днів вивчення математики з шести-
літками, вчитель привчає дітей «гратись» із цифрами, кожну
з них перетворюючи на образ, який вона їм нагадує, «ожив-
ляючи» його. Завдяки розвитку такої уяви та фантазії першо-
класники легко запам’ятовують назви двоцифрових чисел та
опановують операції над ними. Так , вивчаючи цифру один,
учні повинні з заплющеними очима, під звучання спокійної
музики, уявити, що їм нагадує написана цифра. Діти швидко
згадують веселого Буратіно, який своїм гострим довгим носи-
ком лізе у чорнильницю. Вивчаючи цифру 2, діти згадують
казку Андерсена «Бридке каченя», уявивши 2 чарівним лебедем.
Вивчення нового матеріалу завжди супроводжується
використанням казкових елементів, розв’язанням задач-казок.
«Жили собі два хлопчики, котрих звали Перший Доданок і Другий Доданок, а
також їхня подруга, Сума.
Перший Доданок завжди і в усьому був першим, а Другий
постійно супроводжував його, і дівчинка Сума до цього
звикла. Та не міг з цим змиритися Другий Доданок. Узяв
він і став на перше місце. Перший Доданок засумував, дума-
ючи, що Сума не буде більше з ним дружити. Але Сума,
як і раніше, продовжувала з ним приятелювати. З того часу
стало правилом, що від перестановки доданків сума не змінюється».
Починаючи з букварного періоду, кожен урок не проходить без виховного
моменту. Так, при вивченні букви
«Х», вчитель запитує, а як треба ставитись до хліба, як його
берегти? І зачитує: «У всі часи люди складали завжди велику
шану хлібові. Бо він -- основа життя. Коли починають різати хліб -- знизу
роблять ножем знак хреста. Не можна класти
хліб догори низом, а впав ненароком кусень -- то підніми
і поцілуй його, перепрошуючи за образу. Бо хліб -- святий».
При проведенні фізкультхвилинки косарі, діти зрозуміли
про важку працю косарів, комбайнерів. І чому потрібно
бережливо ставитися до хліба.
Уроки Світлани Михайлівни перетворюються на справ-
жнє свято душі, дитячих відкриттів, знайомства, творчості.
У дітей з’являється звичка постійно вносити новизну, оригі-
нальність у свою щоденну роботу, вони повніше і природ-
ніше виявляють себе, а вчитель має змогу помітити і стиму-
лювати їхні творчі можливості.
Обсудить
на форуме
Повернутися назад
