Всім привіт. Мене звати Микола. В своєму творі я хочу розповісти вам про видатних слобожанських письменників.
Я живу в казковому краї Слобожанщина, яка здавна славиться своєю різноманітністю.
На цій території пишні ліси; велика кількість природних ресурсів( вугілля, мінеральні води) та будівельних матеріалів( пісок, глина, природний камінь). На Слобожанщині своїми водами славиться річка Красна, яка протікає майже через усю її територію.
Колись через усю територію Слобожанського краю простяглися густі, широкі степи.
В добу козацтва уся територія прославилась своєю кількістю вугільних шахт. Саме тому цей край здавна називають „шахтарським
краєм. Через це цей край поступово почали заселяти наші, можна сказати, предки шахтарі.
Слобожанщина славиться не тільки своєю територією, а й писемністю.
Видатними письменниками Слобожанщини є: Уманець Микола Павлович, Борис Дмитрович Грінченко, Фоменко Ольга Василівна, Соколко Лідія Василівна, Володимир Васильович Даль, Тимофій Андрійович Поляков.
Ще з молодших класів до душі мені припали твори Б. Д.Грінченка та В. І. Даля. Не знаю, чи то учителю вдалося так красиво передати нам те, що хотіли показати Б. Д.Грінченко і В.І.Даль, чи то насправді письменники вклали у власні твори свою душу і передати нам у віршах те, чого не вдалося ще жодному письменнику.
Борис Дмитрович Грінченко народився 27 листопада 1863 –го року, в обіднілій панській сім’ї. Читати й писати Борис Грінченко навчився у п’ять років. Першими літературними вчителями, після кількох дитячих книжок, були йому Вальтер Скот, Байрон, Альфред – де – Віньї, Гюго, Гоголь, Пушкін, Некрасов.
Писати Грінченко почав вірші в шість років. В 1885 році Грінченко надрукував невеличку збірку віршів – „Пісні”. Ця збірка була перша в його житті, яка мала такі „грандіозні
масштаби ”. Борис Грінченко у своїх творах описував переважно всю красу українського краю. Помер Борис Дмитрович Грінченко 1910 року.
Але не лише вірші принесли славу Б. Грінченку.
Ми знаємо його ще й як автора і головного редактора „Словника української мови”. Саме за цю роботу Бориса Грінченка було нагороджено премією Академією наук в 1906 році.
Борис Грінченко – це не тільки поет, не тільки автор „Словника”, він – вчитель, який працював сім років у народній школі в селі Олексіївка Слов’яносербського повіту.
Якщо заглянути в ті далекі часи, то побачимо, що тяжко жилося дітям бідняків. Не кожна дитина могла навчатися. І ось заслуга Грінченка – вчителя полягає в тому, що він віддавав всі свої знання, силу для того, щоб всі діти могли вчитися. Борис Дмитрович Грінченко укладає свою власну граматику, переписує її друкованими літерами в багатьох екземплярах і навчає по ній не лише дітей, а й дорослих.
Грінченко – перекладач. Перекладає твори: І.Тургенєва, О. Пушкіна, М. Некрасова, Ф.Шіллера, Дж. Байрона, Й. В. Гете, бо був впевненим, що навчання дітей без використання класичних набутків світової літератури нічого не варте.
Ім'я Грінченка відоме було ще за його життя не лише в нашій країні, а й далеко за її межами.
У 1902 році на замовлення Російської Академії наук Грінченко починає працювати над укладанням словника української мови.
Чотиритомний словник одержав другу академічну премію імені М.І. Костомарова.
Але тяжка хвороба рано забирає життя Бориса Дмитровича Грінченка.
На 47 році життя він помирає. Борис Дмитрович Грінченко присвятив своє життя дослідженням і пропагуванню рідної мови, мріяв про те, щоб вона зайняла своє гідне місце серед мов.
Його мрія збулася.
Робота
учня 9 класу Райгородської школи, Доценко Миколи
Шановні колеги вчителі!
Якщо у кого з вас є особисті розробки уроків про місто Сватове
та Сватівський район, то пропонуємо вам розмістити ваші розробки
тут. Зв'язатися з нами ви можете написавши нам за формою на
сторінці
контакти
Методичні розробки
Повернутися на головну сторінку відділу освіти (РАЙОНО)
