Шановний Василю Федоровичу!
Пише Вам учениця 9 класу Молодан Яна.
На жаль звернутися до Вас можу лише умовно. Так склалася доля , що Ви загинули на острові Хортиця, захищаючи нашу країну від німецької навали.
У кожної держави, кожного народу є події і дати, які складають основу, підґрунтя історичної пам’яті і національної гордості.
Для нас, прийдешніх поколінь, такою знаковою віхою була і вічно буде Перемога у Великій Вітчизняній війні. Багато років минуло від незабутнього травня 1945 року, але й сьогодні величний подвиг захисників - визволителів залишається невичерпним джерелом патріотизму, вірного служіння своєму народу. Подвиг – це завжди жертва заради когось або чогось.
Перш за все, небайдужість до чужого горя, бажання допомогти їм навіть ціною власного життя й, напевне, любов до своєї держави, яка перед Вами у неоплатному боргу за Ваш подвиг – це ті риси , які керували Вами під час війни.
Ви зберегли життя багатьом людям, й вони Вам вдячні за цей порятунок, тому що могло б і не бути нашої держави й навіть назви могло не бути. Завдяки таким сміливим й відважним солдатам це не стало жахливою реальністю. Ви й інші люди боролися за свободу країни, і ми тепер вільні, незалежні. Й за цю свободу, яку Ви нам подарували, я Вам дуже вдячна.
Я і мої ровесники не забудуть ніколи, як Ви здобули перемогу
для нас. Школа, в які я навчаюся, носить Ваше ім'я .
Шановний Василю Федоровичу, Ви загинули старшим сержантом,
взявши на себе командування солдатами, які мужньо захищали
острів, і за це держава Вас нагородила високим званням
Героя Радянського Союзу.
Велика Вітчизняна війна назавжди залишиться в історії, як жорстоке збройне протиборство, яке призвело до небачених людських втрат. Ми завжди пам’ятатимемо ціну, яку заплатили Ви, наші ветерани, за сьогоднішній мир в Україні, за надану можливість наступним поколінням жити, народжувати і виховувати дітей.
Я завжди згадую всіх тих, чиє життя забрала війна. Низько вклоняюсь та складаю глибоку пошану Вам, дорогий ветеране. Ви на своїх плечах винесли тягар війни, врятували Батьківщину від поневолення, підняли її з руїн у повоєнні роки, на новий рівень відродили економіку, науку і культуру.
Без Ваших трудових подвигів не було б України як держави.
Шановний Василю Федоровичу! У моїй пам’яті назавжди залишиться Ваш урок честі й слави, героїзму і самопожертви, патріотизму і вірності Вітчизні. Я і мої ровесники пишаються тим, що живемо в тій місцевості, де пройшли Ваші дитячі та юнацькі роки, дихаємо тим повітрям, яким дихали Ви, милуємося тими краєвидами, які були рідними для Вас.
З повагою учениця 9 класу Молодан Яна
