Пісня: "Як на перші проліски погляну"

Пам’ятаєш, як ми зустрічі шукали В нашу першу і святу любов? Ніжні проліски з-під снігу ми збирали І вслухались в шум ясних дібров. Як на перші проліски погляну, Доторкнусь до ніжних пелюстків, Я згадаю радощі кохання І красу палких, жагучих слів. Я сумую трохи, та не каюсь, – Неможливо щось уже змінити... І тебе зустріти намагаюсь, Коли квітнуть ті блакитні квіти... Зацвітають навесні кохання квіти, Що на них спада останній сніг... Як же хочеться хоч подихом зігріти Пелюсточки, що в руках твоїх. Як на перші проліски погляну, Доторкнусь до ніжних пелюстків, Я згадаю радощі кохання І красу палких, жагучих слів. Я сумую трохи, та не каюсь, – Неможливо щось уже змінити... І тебе зустріти намагаюсь, Коли квітнуть ті блакитні квіти... Забуваєм все: з роками інші стали – І родина є, і свій поріг. А ті проліски минуле нагадали, І кохання, і шалений сміх. Як на перші проліски погляну, Доторкнусь до ніжних пелюстків, Я згадаю радощі кохання І красу палких, жагучих слів. Я сумую трохи, та не каюсь, – Неможливо щось уже змінити... І тебе зустріти намагаюсь, Коли квітнуть ті блакитні квіти... Як на перші проліски погляну, Доторкнусь до ніжних пелюстків, Я згадаю радощі кохання І красу палких, жагучих слів. Я сумую трохи, та не каюсь, – Неможливо щось уже змінити... І тебе зустріти намагаюсь, Коли квітнуть ті блакитні квіти...