Пісня: "Українські гниди" (Симон Петлюра)
Історія створення
Ця пісня — музичне нагадування про пророчі слова Симона Петлюри: "Нам не страшні московські воші, нам страшні українські гниди". Історія показує, що найстрашніший ворог — не той, що йде з війною відкрито, а той, хто підточує державу зсередини, прикриваючись вишиванкою чи погонами.
Твір присвячений темі зради та колабораціонізму, яка, на жаль, залишається актуальною крізь століття. Це попередження про невідворотність покарання та силу народного гніву.
Текст пісні
(Проза)
Нам не страшні московські воші, нам страшні українські гниди.
Вони тут поруч з нами йдуть,
Розмову дружнюю ведуть.
І тут вогонь на нас наводять,
І окупанту в цьому годять.
Якого роду, хто вони?
Торкнутись треба глибини.
Це наші, українські гниди,
Страшніші, ніж чужі гібриди.
(Приспів)
Сказав Петлюра — як пророк,
Запам'ятай ти цей урок.
Слова тверді, немов граніт,
Їх пам'ятає весь наш світ.
Чи в рясі, чи в погонах тут,
В душі ховають рабський бруд.
Гнила у них натура й суть,
Вони і матір продадуть.
Розплата зрадників чекає,
Бо зраду їм не вибачають.
Бо ще з петлюрівських часів,
Існує наш народний гнів.
(Приспів)
Сказав Петлюра — як пророк,
Запам'ятай ти цей урок.
Слова тверді, немов граніт,
Їх пам'ятає весь наш світ.
(Проза)
На зрадників, з петлюрівських часів, існує наш народний гнів.
***