Пісня: "Природа Райгородського краю"
Історія створення
Ця пісня — музична присвята моєму рідному селу Райгородськ на Сватівщині. Це спроба передати велич і спокій наших степів, красу річки, що в’ється стрічкою, і запах чебрецю, який назавжди залишається в пам’яті.
Музика тут тече повільно і велично, у стилі класичних інструментальних творів з використанням пан-флейти та художнього свисту. Вона переносить нас туди, де час зупиняється, даючи місце красі та спогадам.
Текст пісні
Степи широкі тут лежать,
Ліси в тумані десь мовчать.
Вітер трави нахиляє,
Тиху пісню їм співає.
(Приспів)
Райгородський рідний край,
Синім сяє небокрай.
Річка стрічкою біжить,
Час тут зовсім не спішить.
Ті горби, що в далині,
Часто сняться уві сні.
Пахне м'ята і чебрець,
Тут краси ясний вінець.
(Програш, художній свист)
Тут ліси стоять в красі,
Вранці трави у росі.
В полі квіти зацвіли,
Радість людям принесли.
(Приспів)
Райгородський рідний край,
Синім сяє небокрай.
Річка стрічкою біжить,
Час тут зовсім не спішить.
Ті горби, що в далині,
Часто сняться уві сні.
Пахне м'ята і чебрець,
Тут краси ясний вінець.
Там росте гіркий полин,
В небі бачу птахів клин.
Все навколо тут цвіте,
Сонце світить золоте.
(Приспів)
Райгородський рідний край,
Синім сяє небокрай.
Річка стрічкою біжить,
Час тут зовсім не спішить.
Ті горби, що в далині,
Часто сняться уві сні.
Пахне м'ята і чебрець,
Тут краси ясний вінець.
(Проза)
Рідний край...
***