Пісня: "Райгородчанська Плотіна"
Гектари краси у пам'яті
"Райгородчанська Плотіна" — це прониклива балада про втрачений рай дитинства. Колись тут буяли сади, росли груші та яблука, а вода дарувала прохолоду і радість риболовлі. Пісня переносить слухача в ті часи, коли сміх лунав над водою, а дні здавалися нескінченними.
Зруйнований шлях
Сьогодні на місці греблі — тиша і туга. Ворог, втікаючи від наступу ЗСУ, підірвав плотіну, залишивши по собі руїни та сухе дно. Ця рана на тілі землі болить кожному жителю Райгородки.
Пам'ять не підірвати
Хоча фізично споруди більше немає, а стежка в саду заросла, пісня стверджує: пам'ять жива. Голоси птахів, шум води і щасливі моменти назавжди закарбовані в серцях тих, хто любив цей край.
Текст пісні
Стежки, тієї, в саду, вже нема,
Лиш поле, і тиша, є там німа.
А ми там, колись, крізь садок цей, ішли,
Де груші, і яблука, звично, росли.
(Приспів)
Райгородчанська плотіна, моя,
Там, проминала, життя течія.
Було там, безмежно, гектарів краси,
А в пам'яті — сміх, і птахів, голоси.
Ми, там зникали, на, цілі дні,
На тій, широкій, дзвінкій глибині.
Купались, рибалили, разом були,
Як жаль, що роки ті так швидко пройшли.
(Приспів)
Райгородчанська плотіна, моя,
Там, проминала, життя течія.
Було там, безмежно, гектарів краси,
А в пам'яті — сміх, і птахів, голоси.
Ворог, триклятий, ту греблю, взірвав,
Втікав він, від наших, — і шлях підірвав.
Сьогодні, там сухо, плотіни нема,
На серці від цього, — лиш туга сама.
(Приспів)
Райгородчанська плотіна, моя,
Там, проминала, життя течія.
Було там, безмежно, гектарів краси,
А в пам'яті — сміх, і птахів, голоси.
(Приспів)
Райгородчанська плотіна, моя,
Там, проминала, життя течія.
Було там, безмежно, гектарів краси,
А в пам'яті — сміх, і птахів, голоси.
...
Село Райгородське …
Наш край ...
Була Плотіна …
Згадай!
***