Пісня: "На «щиті»"

📅 Дата: 09.11.2025 | ✍️ Автор слів: Світлана Сирена | 🎵 Жанр: Monologue / Requiem

Здригається душа

"На «щиті»" — це надзвичайно емоційний монолог на слова Світлани Сирени. Це пісня про той страшний момент, коли місто завмирає, сирени виють, а люди стають на коліна. Додому повертається Герой, який віддав життя за Україну. Музика (77 BPM) передає біль втрати і велич подвигу.

Зупиніться, варвари орди!

Друга частина пісні — це пряме і гнівне звернення жінки до окупантів. Це крик матері-землі, яка бачить смерть своїх дітей. "Залиште землю України!" — ці слова звучать як вирок. Автор закликає ворогів забратися геть, на свою землю, і припинити безглузде кровопролиття.

Пам'ять не зникає

Фінал пісні дарує надію на вічне життя душі. Хоча тіло Героя везуть на щиті, пам'ять про нього не зникає. Він стає зіркою на небі, а тут, на землі, залишається в серцях людей, які проводжають його навколішки. Це пісня про ціну нашої свободи.

Люди стоять на колінах вздовж дороги, тримають прапори та квіти, зустрічаючи кортеж Героя

00:00 00:00

🔉 🔊

⬇️ Завантажити MP3

Текст пісні

Кожен раз, здригається душа, Від сирен, що виють, від автівок. Люди зупинились… Не спішать… На «щиту», везуть Героя тіло. Цей боєць, загинув у бою, Захищав він, неньку Україну, Батьківщину, захищав свою, І віддав життя своє… Загинув. Йде війна! Страждання не стихають… На колінах, люди проводжають Тих, хто на «щиті». Їх поховають… Сльози, із очей, людських стікають. Зупиніться, варвари орди! Господи, за що людей вбивають?! Тисячами, згинете і ви. Задля чого? Вас і не згадають! Зруйнували, стільки міст і сіл! А людей скільки, війна згубила! Де знайти, для відбудови сил? Де, чоловіки, та їхня сила? Залиште, землю України, Кати російські, що потрібно вам? Залиште! Хай земля спочине, Як від завалів, розберуть весь хлам. Ви, на своїй землі, працюйте, Вона, так потребує ваших рук. Тож забирайтесь! Не воюйте! Нехай, нечистий ваш, покине дух! А на колінах, проводжають тих, Хто життя, за нас, своє втрачає. До зірок, душа, їхня, злетить, Але пам’ять, про них, не зникає. А на колінах, проводжають тих, Хто життя, за нас, своє втрачає. До зірок, душа, їхня, злетить, Але пам’ять, про них, не зникає.

***